Рок з молоком #17. Інший День

03.06.2012 · Інтерв'ю

Цей гурт вже відомий шанувальникам якісної української рок-музики. У їх доробку композиції різні за стилем, темпом, але їх поєднує справжність та відвертість. Чого варта лише хоч їх пісня «У лоні снів», яка перебуває у ротаціях на багатьох ФМ-станціях та телеекранах. І хоч нещодавно гурт пережив не досить легкі часи, але зараз знову починає активно працювати над новим матеріалом та концертною програмою. Про творчість і багато чого іншого повідали учасники гурту Іншиj День.

Привіт. Розкажіть, як виникла ідея створення гурту, ідея музичного напряму і, взагалі, як познайомилися учасники гурту?

ІД: Не впевнений, що ми власною творчістю уособлюємо якійсь окремий музичний напрямок. Працювати поза вже існуючим контекстом – це або впадати у маразм і робити неодноразово роблене із зарозумілим обличчям  чувака, що уявляє себе новатором.  Або ставити на епатаж, який часто йде всупереч не тільки музичним канонам, а й здоровому глузду.  Гурт був створений п’ть років тому, та до нинішнього більш-менш традиційного поп-року ми пережили кілька трансформацій. Починали з арт-року та музики важчої як за звучанням, так і за сприйняттям. Поступово дорослішали і відмовлялися від музики «для себе» на користь «музики для людей». З важким серцем вилучали з композицій домішки етно.  І вже  намагалися робити композиції, прості для сприйняття, обов’язково мелодійні  й  максимально доступні. Головний критерій хітовості – чи наспівується приспів  після одноразового прослуховування треку.  А якщо не просто наспівується на «ммммм», а ще й слова одразу згадуються – то  взагалі супер.

Чому саме «Інший День»? Яка ідея назви?

ІД: Аранжували пісню – зараз вже важко пригадати яку.  Вийшли провітритись аби обмінятися думками.  Діалог був приблизно таким: «Ну як тобі?! Мені нібито подобається». «І мені зараз ніби нічого. Треба буде ще раз заграти іншим днем».  Варто зазначити, що тоді ми ще називалися «Батискафом», усі розуміли – назва тимчасова і не зовсім відповідає побажанням громадськості, що її уособлювали Вова (соліст, бас), Андрій (екс-соліст, екс- гітара), Микола (клавіші) та Олег (екс-перкусія). А тут хтось вирвав репліку з контексту – «Інший день». Ще раз вимовив її вголос.  Сподобалось. Й ідеологію під назву відшукали миттєво. Інший день, очікування, надія, постійний пошук себе – як свого місця в світі, так місця світу всередині власної душі. Сюди ж пречудово вписався й наш логотип – скандинавська руна Торн. «Ворота, перехід з певного минулого у непевне майбутнє».

Хто зараз пише музику і тексти? Наскільки це складно? Чи часто приходить натхнення? У якому стані ви буваєте, коли до вас приходять ідеї черговий композиції?

ІД: Наркотичного стану точно не буває. Є засоби набагато сильніші. Що стосується текстів, то тут алкоголь та різнотрав’я викликають рівно протилежний ефект. Усе розповзається тоді, коли слова навпаки треба зібрати докупи.  Найкращий засіб – це відчути правильну емоцію. РЕАЛЬНУ емоцію, а не викликану штучно. Копатися в собі, шукати рефлексію, яка була б зрозумілою тому, хто чує пісню – теж варіант. Жодних правил або визначеного часу для написання текстів не існує. Вони народжуються випадково, поза усіляким замовленням. Утім, вибачаюсь – правило таки є. Одне. Слова не повинні ставати важливішим за мелодію.  Та вони не мають бути примітивними. Слова – ніби другий шар, який відкриваєш у композиції, такий собі післясмак, що супроводжує дегустацію головного блюда.  Наші блюда, себто пісні мають прохолодні північні відтінки саме завдяки словам.

Ваша пісня «У лоні снів» давно стала відомою слухачам в Україні, її можна навіть назвати хітом. Скажіть, вона легко далась вам? Наскільки важко писати подібні пісні?

ІД: Коли постало питання, яку пісню записувати в студії, а згодом і на яку знімати кліп, ми записали увесь наш репертуар у кустарних умовах. Аби прослухати і визначитися.  У негласному конкурсі перемогла пісня «У лоні снів». Одноголосно. Вона не планувалася ані як сингл, ані як майбутній хіт – просто після прослуховування саме від неї отримали найбільш цілісне уявлення. А вистрілити могла – і, може, до речі – будь-яка з наших пісень. Грамотно аранжована та записана.

Разом із тим, Вова, - вокаліст, одного холодного 13 січня ліг спати із думкою, що добре було би написати пісню одночасно мелодійну і динамічну… Зранку 14 січня 2007 року прийшла мелодія і народився текст… «У лоні снів» довго йшла до слухача, часто співалася на концертах, але довго не могла вийти на широкий загал. Лише 2009 ми змогли її записати так, щоб було приємно демонструвати не тільки друзям і шанувальникам, а і всім поціновувачам хорошої  музики. Хоча, сказати чесно…. Немає меж для вдосконалення… Нам хочеться її доопрацювати ще…;)

Можливо, такий тривалий пошук свого звучання для пісні і дав їй можливість бути почутою для більшості слухачів.

Чим ви займаєтеся зараз?

ІД: Серйозно готуємо друге дихання після певних метаморфоз зі складом. За два місяця нас знову буде видно й чутно – із оновленою програмою, іншим звучанням та свіжим поглядом на вже знайомі мелодії.

Коли вже ми почуємо альбом? Я, просто особисто, не можу повірити, що у вас недостатньо матеріалу для платівки:)

ІД: Матеріалу достатньо, утім альбом вже давно не є самоціллю. Це як підсумок певного етапу творчості,  така собі данина поваги вірному слухачеві.  Альбом – це статус, рівень, красива обгортка.  Усе, записане в більш менш нормальній якості, миттєво потрапляє до Інету.  Принаймні, заробити на релізі вже давно не вдається й більш маститим музикантам. Альбом як такий, записаний на СD, можна порівняти зі штампом у паспорті для пари, що й без цього штампу вже п’ять років живе разом. Є альбом чи нема альбому –  зацікавлена особа завжди відшукає потрібний трек.

Чи бувають у групі різноголосся, конфлікти стосовно того чи іншого питання, творчого процесу? Як вирішуєте їх?

ІД: Різноголосся ще ніколи не призводили до бійок. Ніхто не кидався один в одного гітарами і не встромляв барабанні палички в очі. Усе вирішується демократичним шляхом.

Яку музику ви слухаєте у вільний час?

ІД: Абсолютно різну. Від «Рамштайна» до «Нотр Дам де Парі». В кожного є свої окремі слабкості. Вову «ковбасить» від усього фінського, Миколу – від усього ісландського, особливо, після того, як він власноніж забрався минулого року на славетний вулкан Ейяфйаттлайокудль. 

А не орієнтуєтесь на творчість гуртів, які вже себе зарекомендувати на світовій сцені?

ІД: Так, ви праві, що орієнтири завжди допомагають не заблукати в дорозі. Як це не дивно, Вова вважає, що зразком у музиці є Бетховен, Чайковський, і разом із ними «Бітлз» та «Квін»….

На даному етапі, що є найбільшим вашим досягненням? І чого прагнете найбільше досягнути в найближчий час?

ІД: Приємно чути, що «У лоні снів» слухають в різних кутках України, пишуть відгуки із Росії, Польщі; кліп на цю пісню переглядають із різних кінців світу… Разом з тим, хочемо ближчим часом донести до слухачів і наші нові доробки, які би могли надовго зупинитися у плеєрах і вухах слухачів;)

Розкажіть про концертні плани. Наприклад, є запрошення чи ідеї на літні фестивалі?

ІД: Так, літню спеку хочемо загасити приємно прохолодою вечорів на відомих концертних майданчиках у теплому колі шанувальників і просто хороших людей.

До речі, читачі можуть нам якраз і допомогти: поставити свій голос за участь Іншого Дня у фестивалі «Краще місто» (Дніпропетровськ, червень 2012)

Кілька приємних слів читачам:

ІД: Хай це літо принесе нові Зустрічі та гарячі і смачні Враження. Бажаємо кожному ще більше Любові і Радості у серці, з якою хотілося би ділитися з усім оточуючим світом.

Автор:
© Рок.Київ

 
ДОСЬЄ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
ІНТЕРВ'Ю
Сергій Радзецький: «Грати роками одне і те ж однаково - неймовірно нудно»
25.07.2019

Чай з м’ясом - мабуть, самий драйвовий з проектів Сергія. На його рахунку - ролі худрука SЮR Band, одного з авторів програми Avant Floyd, інструменталіста і композитора в дуеті Big Second

Андрій Толок, Haissem: «Музика не шашлик, вона не маринується»
НОВИНИ
Андрій Толок, Haissem: «Музика не шашлик, вона не маринується»
19.07.2020

Автор і натхненник поп-групи Ampula Seven, блек-метал команди Haissem і формації Sunset Forsaken, про те, що внутрішня потреба у творчості важливіше зовнішніх стимулів