In Extremo: забракло кайфу

Навіть і не знаю, що про це сказати… Нібито і мій улюблений гурт і повністю заповнена зала «Бінго», що, звісно ж, мало б додавати позитиву, але чомусь мене сейшн In Extremo не надто зачепив. Розкладаючи по полицях власні враження, можу назвати принаймні три причини, через які повне задоволення від гри німців отримати не вдалось.

Перша: а де ж, в біса, ваше славетне фаєр-шоу?! Я йшов і свято вірив, що побачу, як Останній Єдиноріг плюватиметься полум’ям не гірше за Джина Сіммонса. І що? Та нічого – майданчик «Бінго» виявився замалим для вогняних екзерсисів. І це величезний мінус для організаторів - In Extremo славляться поєднанням справжнього і внутрішнього вогню. І першого того вечора не було.

Друга причина для невдоволення: сет-ліст. Так, німці зіграли аж 21 пісню з семи альбомів. Але ж більшість з них припали на два останні диски, які я б не назвав дуже вдалими. Хітів може і не бракувало: Erdbeermund, Küss mich, Ave Maria і Herr Mannelig ми почули, але нащо було розбавляти ці перли прохідними піснями? Адже в багажі гурту, як мінімум, ще стільки ж першокласних, всіма улюблених речей. Гаразд, проїхали.

Врешті третя причина: фронтмен. Останній Єдиноріг (Міхаель) співав і рубився нормально, але все ж складалось враження, що він виконує роботу, а не отримує кайф. І на фіга, скажіть, йому було потрібно спілкуватись із залом англійською, коли мінімум половина присутніх прекрасно розуміла його рідну мову? Це, до речі, вокаліста здивувало. Після однієї з реплік, кинутої німецькою з натовпу, він навіть звернувся до барабанщика: «Ти це чув?».

Тепер все ж про приємне. Певно, я вперше в житті побував на концерті, що почався із запізненням у якихось 10 хвилин. Німецька пунктуальність, як кажуть, в дії. Народ, який вперше бачив німців у Києві, відривався на повну без жодного розігріву, одразу ж. І так, що іноді відчувався страх за міцність споруди клубу та пригадувався шкільний курс фізики, який доводив, що кількасот людей - якщо б вони вийшли на міст і почали ритмічно і водночас стрибати - призвели б до його руйнації. Німцям, звісно ж, сподобався наш запал і вони обіцяли повернутись наступного року. От тільки не хотілося б, аби це знову став непридатний для їхнього повноцінного шоу «Бінго».