Гуцул Каліпсо: «Найбільшим досягненням вважаємо те, шо ми не брали участь в передачі «Зірка+Зірка»

Вони плюють на закони шоубізнеса. Вона грають ту музику, яка подобається не лише їм самим, а й не лишає байдужими пересічного слухача. Причина – позитив у текстах і драйв у мелодіях. Вони жили в гуртожитку з китайцями та мали трали з міліціонерами і контролерами, що не завадило їм свого часу підкорити Київ. Їм би позаздрив Кусто… Бо вони не просто «Каліпсо», вони – «Гуцул Каліпсо». Чернівецькі гуцул-гоп-эйсид-джазери (саме так вони характеризують свій стиль) випустили лише один студійний альбом, але при цьому займають не останній щабель в українській рок-музиці. Чим хлопці займаються зараз, чому не приїдуть на триб’ют «Гадюкіних» і про африканський фольклор вони розповіли rock.kiev.ua. Розказував про усе вокаліст Андрій Рудик.

Вітаю. Вашому гурту вже більше 10-ти років. Що ви вважаєте найбільшим досягненням за цей період?

Найбільшим досягненням вважаємо те, шо ми не брали участь в передачі «Зірка+Зірка», зберегли консервативність, зберегли сатиричне та гумористичне ставлення до життя.

«Гуцул Каліпсо» - дійсно слова з африканської пісні? Не розшифровували, що той вираз значить?:)

Дійсно слова з африканської пісні. А нах... нам то розшифровувати, фольклор він такий схожий, незалежно від континента.

Неабиякого успіху ви досягли свого часу у Києві. Як столиця приймала вас спочатку?

Столиця приймала нас брудною общагою КМУЦА, китайцями, міліціянтами, талютими контролерами, які забрали в нас останні гроші:))) Було то всьо приблизно так:

«І от, гуцули у Києві. Нас зустрічають брудною общагою КМУЦА, ще й за наші гроші та з купою азіатів. Про існування china-townа в Києві нас ніхто не попередив. А зря. Бо своїм вбранням а-ля Націонал-патріот ми доставляли купу незручностей та клопоту своїм жовтопиким сусідам. Вирішивши побачити Хрещатик власнооч ми поїхали туди. Було близько десятої вечора. Доблесні співробітники міліції, побачивши когорту музикантів, вирішили їх прошманати. Яким було наше здивування коли у Кузі, який, до речі, не палить, вилучили п'яточку забороненої законом рослини. Його посадили в машину, завели матора і хтіли відвозити в тюрму. Тут ми вдруге подумали: «Ну всьо, не побачим ми море». Але, міліцянти є люди добрі, і за суму в 120 грн. вони люб'язно погодилися повернути нам Кузю разом з рослиною. Наступного дня ми мали півфінал. В залі був аншлаг: дирекція фестивалю та музиканти, які виступали наступними. При чому дирекція намагалася виховувати музикантів за методом Макаренка і робила спроби заборонити продаж пива в буфеті. Наступного дня ми мали від'їжджати додому. Сіли собі спокійно в трамвай. До потягу лишалось 40 хвилин. Маючи досвід проїзду лише в чернівецькому громадському транспорті, ми приготували гроші, очікуючи, що якась криклива тьотя підійде до нас і обміняє наші гроші на талони. Як офігєлі ми, коли замість тьоті до нас підійшли три парубки кремезної статури, в спортивних костюмах і туфлях, з обличчями позбавленими будь-яких ознак інтелекту. І пред'являючи нам якісь ксерокопії вимагали показати квитки яких у нас не було. Напудивши нас пресловутими міліціантами, вказали на вихід. Ми стояли на зупинці, дивлячись у бік від’їжджаючого трамвая і слухали настирливі пропозиції контролерів якомога скоріше обміняти наші гроші на квитанції про сплату штрафу. Короче, додому ми їхали, без грошей, розратовані та голодні. От так відбулося наше перше побачення з «матір’ю городов рускіх» (з офіційної історії гурту;))

Ви взагалі полюбляєте закриті майданчики, чи опен-ейри?

Нам пофіг, головне  шоб була публіка. Ми кайфуємо від аудиторії, коли аудиторія кайфує від нас.

Є якийсь захід, що запам’ятався найбільше? Якісь смішні моменти?..

Є багато заходів, про які можна згадувати з посмішкою. Це концерт у Балті на ювілеї молокозаводу, де ми ледве  не загреміли в буцегарню за сварку з нетверезим співробітником місцевого РУВС, після чого народилася пісня «Діти прокурора»; весілля Аурела у Ванчикауцах, з послідуючою груповою бійкою з бригадою колишнього бой-френда молодої в Моморниці; п’янка після виступу на фесті «Країна Мрій» з цілою купою пригод, славне «Славське Рок», де Бодя йшов із швидким потягом на слабочка (лоб-в-лоб), слава богу потяг не постраждав...

На даному етапі які творчі успіхи?

На даному етапі творчі успіхи готуються до виходу:)

Нового альбому найближчим часом не плануєте? Багато гуртів займаються записами саундтреків. Ви ні?

Записувати саунд-треки не плануємо, а на рахунок альбому... буде!

До речі… 3 червня ви братимете участь у концерті-триб’юті Братів Гадюкіних. Яку пісню з репертуару Гадів обрали, чи це секрет?:)

На жаль, наша інтерпретіція пісні «Братів Гадюкіних» не сподобалася організаторам, тому участі у концерті ми брати не будемо. Хоча на концертах завжди граємо цю пісню на біс. Назва пісні «Дупа Джалізовая».

Що для вас взагалі – «Брати Гадюкіни»?

Скажімо так, «Брати Гадюкіни» свого часу сильно вплинули на нашу творчість.

У вас досить великий і веселий колектив. Є якісь незвичайні пункти у побутовому рейдері?:)

Найцікавіший пункт в тому, шо в нас немає побутового райдера:)

Напутні слова чувакам і чувіхам:

Не будьте пластмасовими – будьте справжніми!

Дмитро Войналович
(с) rock.kiev.ua