Навіть, якби він просто стояв на сцені колупаючись в носі чи розповідав незрозумілі анекдоти про ліверпульських рибалок і булочників, ми мусили б це побачити і почути. Чим би не займалась ця людина, будь-який поціновувач року має відмовити собі у всьому, але за всяку ціну нашкребти гроші, аби побачити її – бо це сам Рінго Старр!
Коли 4 червня він вийде на сцену столичного палацу «Україна» можна буде подумки поставити собі галочку, що всіх бітлів Україна вже побачила. Звісно ж, тих, хто ще фізично міг приїхати до нас, бо ані Джордж Харрісон, ані тим більше Джон Леннон звідти навіть при всьому бажанні на власні очі побачити «Ukraine girls», про яких вони співали у 1968, не завітають. Макка вже дав своє безкоштовне шоу на Майдані Незалежності у 2008, тепер черга за Рінго. Щоправда, аби побачити його потрібно буде викласти кругленьку суму, але в цьому випадку дивись перший абзац.
До речі, а чим містер Річард Старкі займався після розпуску The Beatles? Аж ніяк не байдикував. Ще у 1970 він випустив альбом каверів хітів 50-60-х «Sentimental Journey», а за три роки взагалі підкорив британські та американські чарти з диском «Ringo». Пісня «Photograph» з нього взагалі посіла перше місце в США. До того ж, на альбомі зіграли всі три інші бітли, що породило безліч чуток про реюніон гурту №1. Втім, на цьому музичні успіхи Рінго тимчасово закінчились. Він спробував продовжити свою кінокар’єру, яку почав ще у 60-х, але також не надто з нею просунувся.
У 80-х барабанщик взагалі послав всіх під три чорти і разом із своєю другою дружиною, акторкою Барбарою Бах почав підкоряти нові, вже алкогольні вершини. Невідомо, чим би закінчилось це «змагання», якби у 1988 році подружжя не лягло до реабілітаційної клініки на 6 тижнів. Позбувшись потягу до випивки, Рінго згадав, що він, перш за все, легендарний музикант і сформував свій All-Starr Band, куди в різні роки входили такі гранди, як Грег Лейк, Гарі Брукер, Джек Брюс, Ієн Хантер, Джо Уолш, Пітер Фремптон тощо і відновив активну концертну діяльність. Цього разу успіх був беззаперечним.
1992 року ліверпулець записав свій перший за 9 років студійний альбом «Time Takes Time», що продавався значно краще за його попередні роботи. Наступні диски маестро також користувались сталим успіхом. Остання (на сьогодні) платівка Рінго «Y Not» побачила світ на початку минулого року. На ній серед інших засвітились Пол Маккартні – з ним барабанщик підтримує постійні дружні стосунки – і Джо Уолш.
Взагалі, алкогольні тріпи 80-х може й не були такими вже руйнуючими, оскільки Рінго ніби заспиртувався. В липні цього року йому виповниться 70 (!), а виглядає він, як мінімум, років на 20 молодше. Заспиртувася! Щоправда, особисто мене трохи дратує його «peace & love», яке музикант весь час повторює наче мантру, але такому зірковому старигану можна пробачити що завгодно, а не тільки таку несуттєву дрібницю.
Щодо майбутнього київського сейшену, то на сцені одночасно буде дві барабанні установки. За однією з них, звичайно, сидітиме сам Старр, іншу окупує коли, Рінго виходитиме до мікрофону, як на мене, найвідоміший член його сьогоднішнього All-Starr Bandу – Грегг Біссонетт. Його гру можна було почути на альбомах Стіва Вая, Джо Сатріані і Сантани. Інші зірки команди Старра також далеко не новачки і провели на професійній сцені кілька десятиліть. Коротше, у нашого Рінго буде гідний супровід під «Yellow Submarine» та інші його нетлінки. Пропустити таке, повторюсь, - неможливо, бо це жива історія.
Автор і натхненник поп-групи Ampula Seven, блек-метал команди Haissem і формації Sunset Forsaken, про те, що внутрішня потреба у творчості важливіше зовнішніх стимулів