Друге народження Чорної Перлини

Бадьоро крокуючи Подолом крізь холодне київське повітря, я наспівував щось на кшталт «б’є життя через край» і радісно посміхався. На свій другий день народження Чорна Перлина запросила Тінь Сонця, ТаРуту і F.R.A.M. Як факт, я давно хотів познайомитися з творчістю цих гуртів наживо, тож настрій у мене був піднесено-пречудовий. Але дорога наша повна сюрпризів…

Після першого падіння на льоду, я згадав про лисого дідька, і дуже ясно уявив його поперед себе. Дідько зловтішно усміхався і пророчив нові хвости від зебри життя. Після другого польоту я забив коліно, і хромав до клубу з думкою, що музикантам доведеться постаратися, щоб розвіяти мою печаль. Клубу Прайм треба на зиму переїжджати кудись поближче до метро. Ех, ці мрії про клуби біля метро…

До речі, щодо клубу. Арт-директором Прайму є відомий всім, хто колись виступав у Філіні, пан Ігор; загалом атмосфера клубу дуже нагадує той самий Філін, тільки у розширеному варіанті і без столиків під сценою. Плюс сам подіум вдвічі більший. Це мені сподобалося. А от відсутність мила в хлопчачому Туапсе і тоненька цівочка води з крану мене неприємно вразили, особливо після кульбітів на льоду. Довершила картину бабуся-гардеробниця, яка так і не дала мені куртку під час концерту, коли у фотоапараті сіли батарейки. Причину цих дій я так і не зрозумів, роботи у бабці в той момент взагалі не було.

Та перейдемо до приємного! Першим розважав публіку гурт F.R.A.M., озброєний файним красенем-блондином з волинкою. Так, ви вгадали: спідниця теж була. Червона, в чорну клітинку. За нез’ясованих обставин, гурт дійшов до клубу у неповному складі, тому його терміново доукомплектували легіонерами з гурту-іменинника: скрипалем Андрієм і гітаристом Євгеном. Якщо брати загалом, то гурт дійсно звучить класно – щось таке в дусі In Extremo, тільки по-іншому, по-нашому. Волинка надає звучанню неабиякого шарму і експресії, створюючи всередині слухачів особливий етнічний настрій. З іншого боку, матеріал непогано було б урізноманітнити – під кінець виступу слухачі почали губитися, чи то ще попередня пісня йде, чи то вже нова. Можливо, в цьому винен відсутній вокаліст. Всі, кому сподобався гурт, а таких має бути чимало, ласкаво просимо на My Darkest Valentine's Day у клубі Бінго 14 лютого. Всі, хто прийдуть, побачать і почують F.R.A.M. з вокалом. Приходьте!

Наступний гурт, що просить себе величати Етно-Рок Фундацією ТаРута, вимушено затримав свій виступ: знамениті пробки Києва матеріалізувалися тягнучкою по мосту Патона, де на своєму вірному коні застряг басист. Паузу заповнив невеличкий напівджем від окремих музикантів Чорної Перлини та ТаРути. Гітарист ЧП Євген виконав авторський рок-н-рол для хлопчиків із назвою «Спермотоксикоз». Відома проблема. Але, як пообіцяв ліричний (якщо його так можна назвати у даному контексті) герой пісні, прийде весна, і все буде добре. А там, як раз, і басист тарутян Максим Бойко під’їхав. По даним нашої розвідки, Максим паралельно грає у Юркеша на тромбоні і теж не любить менуети. Але то тссс!

Запальні етнічні мотиви, традиційний український спів та рок-н-рольний драйв швидко розкачали публіку до стану, коли ноги самі просяться до танцю. Тут і патлами було де помахати, і пострибати-потанцювати знайшлося під що. Та більш за всіх відривалися скрипалька Мар’яна та сопілкар Данило. Останній так енергійно махав косичками, що я йому почав щиро заздрити (мої власні патли півтора роки назад поголила воєнна кафедра). І все було б добре, якщо б звук не підкачав: і скрипка, і вокал фронтмена Євгена «Їжака» Романенко десь загубилися в загальному міксі. Пані Олені, другій співачці колективу, була б дуже до лиця посмішка. Впевнений, вона там неодмінно з’явиться.

Чесно, кажучи, пішов я на концерт заради саме третього гурту. Скільки я не ловив Тінь Сонця ті три роки, як я їх слухаю, стільки та сама Тінь від мене тікала. І от нарешті я бачу, як на сцену піднімаються п’ятеро осіб, з якими в Україні асоціюється фолк-метал, чи козацький рок, хто як визначає. А вони просто грають. Грають так, що простору під сценою миттєво не залишилося, і навіть пивні животики з гальорки підтягнулися ближче – гурт випромінював таку шалену енергію, яку не вміщав у собі невеличкий клуб – тут відчувається розмах, як мінімум, Палацу Спорту. Улюблені хіти «Чугайстер», «Місяцю мій», «Козача могила», «Хрестини вовкулаки» були доповнені презентацією нової пісні авторства бандуриста тіней Івана Лузана. Пісня називається… «Тінь Сонця». Дуже хотілося почути «Козаків», але, як пояснив фронтмен тіней Сергій Василюк, поки час не розсудить їх з автором пісні Кирилом Момотом…

Час спливав непомітно швидко, і на прощання Тінь Сонця виконали чудовий гімн життя «Слався, Мати Русь!». Під шалені овації гурт передає сцену винуватцям свята – Чорній Перлині.

Я схильний дещо скептично відноситися до гуртів, які я ще не бачив. Невміння триматися на сцені, погана зіграність, відверто слабкий спів, відсутність контакту з залом – все це ніяк не відноситься до Чорної Перлини, яка відразу після появи на сцені влаштувала справжній фурор. Її шалений драйв і потужна подача матеріалу довела публіку до крайньої ступені екстазу: дівчата махали патлами, хлопці стрибали і штовхалися, веселощі! На сцені теж творилося ЩОСЬ – вже відомі нам гітарист Женя та скрипаль Андрій ТАКЕ шоу творили: де ви ще побачите стрибаючу скрипку і гітару, які при цьому грають соло?

Приємним контрастом до запальних хлопців була вокалістка гурту Ніка. М’які манери фронтвумен дуже разюче контрастували з потужною подачею її голосу. Який, на жаль, не завжди було добре чутно, звукорежисеру дірку від бублика!

Цікавим доповненням до загального звуку гурту був саксофон – найшаленіші соляки за вечір були виконані саме на цьому духовому інструменті. Респект Євгену Бондаренко!

Дванадцять пісень промайнули на одному диханні. Овації, скандування «З Днем Народження!», поклони, і свято мало не закінчилося. Коли половина гурту з інструментами вже встигла мігрувати в гримерку, зал раптом вибухнув криками «БІС! БІС!». І як не відхрещувалися музиканти, що вони вже зібралися, та куди їм було діватися (я особисто витягав скрипаля та саксофоніста з гримерки)! Щастя продовжилося ще на дві пісні. Нажаль, час на більше не дозволяв – було вже за одинадцяту ночі.

Свято вдалося. Сподіваюся, з Чорною Перлиною Київ буде бачитися частіше. Дуже хочеться в це вірити. З Днем Народження!

П.С. Жаль, що наш шоу-попсо-бізнес ніколи не зверне увагу на самобутні українські гурти, які при чудовому матеріалі не мають можливостей бути представлені широкому слухачу. Тому зробити це маємо ми самі. Шановні, не будьте бидлом, слухайте наше, ходіть на концерти, розповсюджуйте нашу музику між друзями. Ми свідомо підтримуємо зарубіжні продукти – як у такому середовищі розвиватися нашим гуртам? Зробіть для себе невеличкий вибір, у нас теж є, з чого вибирати. Підтримуйте наше.

Трек-ліст гурту Чорна Перлина: