Мурени: «Наші професії - це суто відмазка від армії»

Ці хлопці доказали, що якісну музику можна творити не лише у великих мегаполісах нашої країни, а й у райцентрах, скажімо. Ці хлопці грають цікавий поп-рок, одні з небагатьох серед українських зірок записуються зі симфонічним оркестром.

Ці хлопці – Білоцерківський гурт «Мурени». Цікаво, що колектив не женеться за модою і не намагається штампувати по три альбоми на рік, адже до своєї творчості вони ставляться досить відповідально. На питання стосовно біографії та найближчих шоу-бізнесових планів гурту відповідає вокаліст команди Іван Дригало.

Вітаю.

Привіт!

Напевно, питання, яке найчастіше задають усім гуртам, дещо вже затягане, але… хто придумав називатися «Мурени» і що це означає у філософії колективу?

Творчим людям інформація приходить з космосу, тому і назва десь звідти прилетіла. філософія проста – ОКЕАН.

Гурту вже більш ніж десять років, а в багажу лише один альбом. Чому так?

Альбом, то дуже серйозна штука, яка потребує спеціального підходу. Для його створення необхідно мати деякі інь і янь. Крім бажання і амбіцій, платівка має передати енергію гурту, а це робиться за обставин конекту всіх сфер, та хочу заспокоїти всіх шанувальників – ми вже мастеренгуємо нові треки і десь на кінець року пустимо бомбу.

Як гурт віднісся до переходу басиста Олега Тарасенка у київську команду GOUACHE?

Кожен вибирає свій шлях, наші шляхи з Олегом розійшлися, все пішло на краще.

З ким взагалі з українських музикантів тримаєте дружні відносини, співпрацюєте, розважаєтесь разом?

Знайомі майже з усіма відомим музикантами, але дружніх стосунків ні з ким не підтримуємо, це не та атмосфера.

«Мурени» – це люди зовсім різних спеціальностей: економісти, електрики, лікарі… Легко було знайти спільну мову?

Мова нашого спілкування – це рок-н-рол. Це на полі колосок, а на столі життя, тобто наші професії це суто відмазка від армії, а музика була запрограмована в нас ще змалечку.

Взагалі, музика це ваше не головне заняття? Чим музиканти займаються поза репетиційною базою та концертними майданчиками?

Ми всі десь підпрацьовуємо.

Певно, що в Білій Церкві вас люблять та поважають, та і в інших містах теж. Відчуваєте себе зірками? Часто просять автографи чи фото на вулиці?

Нажаль в українському сучасному шоу-бізі велика проблема з шанувальниками. Сьогодні ти на ТБ і по радіо – тоді герой для публіки, незалежно від того, що ти граєш, і яка твоя філософія. Це реально погано для України, тому що повинні йти пліч-о-пліч зі своїми обранцями і в мить застою, і на вершині гори. В нас є шанувальники, які не забувають нас, а навпаки підтримують, які надають нам сил працювати далі. Дякуємо вам!

Легко було працювати зі симфонічним оркестром Київської філармонії? Мало хто з виконавців наважується на такий серйозний крок. Як прийшла така ідея?

Скажу чесно, про то, що ми граємо зі симфонічним оркестром я дізнався лише, коли піднявся на сцену ДЗЗ і сам був в шоці, то незабутні емоції, бо ми навіть жодного разу не репетирували. То був сюрприз від колишніх продюсерів Клімова і Титаренка. Бомба!

Фестиваль «Гніздо» став, можна сказати, стартом вашої професійної кар’єри. Відтоді «Мурени» є невід’ємною складовою фесту. А які виступи на яких концертних майданчиках вам запам’яталися найбільше?

Історія з нашим початком на фестивалі «Гніздо» – це така собі видумка для преси, для якої на той час негодилося розказувати всю правду. Частинку розповім: фестиваль «Гніздо» придумав я і навіть на першому фестивалі був як співорганізатор. Віталій Титаренко уміло організував цей зараз мегафестиваль. На всіх «гніздах» гралося кльово, бо це дух рок-н-рольного життя, він буває різний по емоціям, але чистий та відвертий.

Пам’ятаєш день, коли з’явився гурт?

Дуже добре пам’ятаю як Мурени народилися – 3 листопада 2005 року. Ми зібралися після розпаду «Нового Едему» (перша наша група), і всі наївно в один голос проголосили, що готові не спати ночами, недоїдати, а відточувати скелі нашої творчості.

Які найближчі та не найближчі плани колективу?

Зараз дописуємо другий альбом, плануємо зняти відео і тур Україною в підтримку. Так що шукайте нас у своєму місті в жовтні та листопаді.

Стиль гурту характеризується як …

Я не знаю, в якому стилі ми граємо і, чесно кажучи, мене це мало цікавить. Є хороша музика і не дуже. Хай шанувальники поставлять нам свою оцінку, а музичні критики розбираються над стилем.

Твоє ставлення до сучасної української естради? Кого б приласкав, кого б розірвав?

Нікого я би не ласкав і не розривав. Просто мають бути завжди дві сторони медалі, от вони і існують. А як по-іншому люди розберуть де фабрика штучних ляльок, а де вічний океан з його берегами?

Девіз «Мурен»:

Наша музика – це камінь, кинутий в швидкий потік гірської річки шоу-бізу, і який зайняв гідне місце серед іншого каміння.

Дмитро Войналович
(с ) rock.kiev.ua