На жаль, це тільки якісна халтура

Мушу взяти власні слова назад. Хоч як не прикро, і яким би величезним шанувальником Гленна Х’юза я не був, але всупереч тому, що я писав в анонсі до концерту, він таки перетворився на колишню зірку класичного року, що мало не щороку наїжджає до нас збирати вже зовсім невеличку «данину» з літніх меломанів.

Я мав би насторожитись ще до початку сейшена, коли я не відчув того приємного тремтіння очікування «Голосу рока», який проймав мене перед двома попередніми концертами Гленна в Києві. Така дивна для мене байдужість – маю вдома абсолютно всі альбоми музиканта, - як виявилось була пророчою. Нічого, що б ми не чули в жовтні 2008 року в будинку культури НАУ 20 жовтня в колишньому Жовтневому палаці не пролунало. Переважну більшість сету склали ті самі, хай і улюблені, хіти Deep Purple Mk III, в абсолютно ідентичному виконанні. Навіть рулади-інтермеццо, коли Х’юз захоплено демонстрував свій, певно таки, кращий серед колег-однолітків голос, нота в ноту повторювали вже почуте минулого візиту маестро. Бузковий пісенний спадок доповнили три речі з сольних альбомів Гленна, з яких найкращою, як на мене, була Stepping On. Прекрасну Coast To Coast, яку Х’юз минулого разу зіграв на гітарі в пам’ять померлого товариша по Trapeze Мела Геллі ми не почули. Ні, все було зіграно на високому рівні, з віддачею, стрибками і гримасами фенам в першому ряді, але разом із тим відчутно штучно. Це просто якісна халтура. А між тим, вже записано диск супергрупи Black Country, яку Х’юз зібрав разом із Джоном Бонамассою, Дереком Шеріняном і Джексоном Бонемом. То невже було так важко вивчити бодай одну з нових пісень для заокеанської аудиторії? Певно, важко. Або жаба притисла.

Між іншим, аншлагу, як у Жовтневому в перший приїзд Гленна Х’юза, не було і близько. Можливо «Голос року» вже приївся, а може і ціни на квитки боляче покусали (мінімум 300 грн.). Словом, якщо маестро надумає приїхати наступного року, як він і пообіцяв зі сцени, я вже сильно замислюсь над тим, чи варто мені і далі псувати собі його світлий образ, що складався в моєму власному джукбоксі в голові роками. Я, мабуть, краще зроблю собі підбірку найкращих і аж ніяк не тривіально хітових речей, та піду десь прогуляюсь Печерськом.

P.S. Свої слова про Scorpions, які вже задовбали приїздами до нас, доводиться також брати назад, оскільки група оприлюднила заяву про припинення діяльності. Але перед тим, як остаточно розпастись, скорпи їдуть на півтора роки в світове прощальне турне. Тож якщо приїдуть до Києва, я точно піду, що раджу зробити і вам – наступного разу не буде.

«Голос року» їде за реваншем

Гленн Хьюз. От сердца к сердцу.

No comment

Андрій Толок, Haissem: «Музика не шашлик, вона не маринується»