Lumen: Перший промінь весни

Тепло у Київ прийшло раптово: ніби учора ще було холодно, а сьогодні вже светр заважає відчути себе гомо українесом столичним. Тепло з собою привіз гурт, сама назва якого тонко натякає на світло, радість, вступні екзамени з фізики і тепло в принципі. Субота. 18:00. Бінго клаб. ЛЮМЕН! 

Ліричний відступ (ага!, не чекали прямо на початку статті такого! Нате вам!). Колись, коли моя кішка бігала під стіл пішки, а саме рік назад, я вже ходив на концерт цього чудового колективу, при чому за чесно зароблену сумлінним нявчанням в інституті стипендію. Після того дня у мене дуже змінилося відношення до концертів, гуртів та публіки. Бо на сцені і під нею було щось нереальне, це була справжня буря, це був єдиний нероздільний організм, це була атомна електростанція замкненого циклу типу Перпетум Мобайл (вічний двигун – прим. авт.) – обмін енергією між публікою і гуртом відчувався кожною клітиною тіла, настільки все гармонійно відбувалося. Тому мені було з чим порівнювати, чим я задоволенням і скористаюся.

Схоже, що Люмен знаходиться або на вершині своєї популярності, або все ще продовжує її примножувати – найбільший клуб Києва був просто переповнений. Уявляєте, який вибух відбувся після перших же акордів пісні «Последний шанс»? Ніби море під час шторму хвилювалися народні маси, підстрибуючи в такт улюблених пісень. Ось про це тепер більш детально.

Сет-ліст програми, відверто кажучи, мало чим відрізнявся від минулого року. Основним лейтмотивом концерту був останній альбом «Мир», чимало пісень було з «Правди», і зовсім скромно було зі «Свободи» і «Три пути». Вгадайте, яка пісня була з альбому «Без консервантов». Вгадали? Правильно, саме вона.

Чесно кажучи, я чекав іншого. Ні, програма була нічого, я непогано відірвався, публіка теж залишилася задоволена. Але реально хотілося більше охопити більш старий матеріал, чимало класних пісень так хотілось згадати. Нажаль. Певно, гурту зараз ближче до душі саме останній альбом.

До речі, незважаючи на загалом жваву реакцію публіки на дійство, я помітив, що відчуття «це ми вже тоді чули» був не в одного мене. Все було – і стрибки, і слем, і на баладах публіка намагалася посидіти на підлозі, і людей на руках по залу носило. Та все ж це важко порівняти з минулою весною, коли мені здавалося, що слемиться реально пів-залу! Чогось не вистачало того вечора. Хоча, я впевнений, що ті, хто прийшов на Люмен вперше, були більш ніж задоволені. Чому?

По-перше, просто фантастичний, як для Бінго, звук, при чому відразу після початку, а не серед концерту. Респект звукорежисеру. До речі, Ігор, гітарист гурту, грав взагалі без кабінетного підсилювача, користуючись рековим процесором Line6. Звук гітари був на висоті, не зважаючи на цифру.

По-друге, стільки різних світлових приладів я, напевно, не бачив ще ні разу. Схоже, щоб додати назві гурту додаткового змісту, хлопці включили в райдер мільйон сценічних прожекторів найрізноманітніших типів. З таким світлом і сама Металліка б не відмовилася грати. Світлове шоу дійсно було дуже сильне і видовищне. Хіба що стробів було трохи забагато.

По-третє… ну де ви ще знайдете фронтмена з такою щирою посмішкою, з таким теплом у очах, і з такими емоціями у голосі, як Тем? Від нього просто ллється світло і струїться енергія, настільки він класно… ні, суперово… навіть, скоріше, самовіддано (згадав таки це слово – прим.авт.) передавав свою музику публіці. Та що тут казати, це треба бачити. Один вид цієї Людини з великої літери миттєво розвіяв мій похмурий настрій через геніальні трабли організаторів по відношенню до преси.

Шановні організатори! Можливо, в райдері гурту було сказано, що під сценою тусити не можна. Але скажіть мені будь-ласка, чому ви про це нікому нічого не сказали? Звідки, вибачте, нам фотографії робити? Добре, що хлопець, який контролював прохід у віп-зону все ж пустив нашого фотографа нагору, і що у неї була гарна оптика. Якось викрутились. Та все ж це було ненормально. Сподіваюсь, наступного разу це питання буде більш продумане.

З іншого боку, дуже приємно, що всюди висіли написи «Будь ласка, не куріть», і публіка більш-менш стримувала свої шкідливі звички. Буде класно, якщо це стане традицією концертної агенції ПМК у майбутньому.

Що ж, концерт пройшов на «дуже навіть нічого», місцями навіть на «Ура», з «Сідом і Ненсі» на біс і гарним настроєм на вечір. Та все ж чогось мені не вистачило. Не можу поки зрозуміти, чого саме. Якщо хтось знайде аргументовану відповідь – відкоментуйте, буду вдячний.

П.С. А злые клоуны то продолжают рулить телевизором, а мы продолжаем сидеть на диванах. Похоже, музыке не изменить мир к лучшему. Или нет?