Сергій Шишкін: «Перемоги, здобуті власноруч - це дійсно перемоги»

У Володимирі-Волинмському вже не перший рік проходить акція «Живий Погляд». Її унікальність в тому, що молоді музиканти за свої гроші орендують приміщення і апарат. Це дає можливість бути незалежними від будь-яких структур, спонсорів чи політичної кон’юктури. Кожен гурт сам визначає свою естетику і способи її подачі. Слоган акції: «Маленькі міста мають право на свою музику». Завдяки «Живому Погляду» музиканти регіону почали з’являтись на рейтингових українських фестах. Так на 2й тур Червоної Рути були запрошені аж 3 гурти з Володимира-Волинського, який налічує всього лише 38 тисяч населення. Найвідоміші представники цього проекту «Краплі МорZу», «ІншІ» та «Апатія».

Ми поспілкувались з керівником проекту Сергієм Шишкіним.

Акція Живий Погляд - коли і з чого почалась

З мого усвідомлення… Що діти з Володимира їздять на Тараса Бульбу подивитись і послухати, а навіть не здогадуються - як потрапити на сцену, хоча в більшості всі музиканти і фестиваль Володимир у рідному місті для них недосяжний. Якось зібрав в себе на кухні чоловік з 10 і розповів їм, що ми могли б щось зробити самі.

Розкручувати почав на нашому Володимирському інтернетфорумі. Через нього знайшов молодняк, який тоді і допоміг в розкрутці. А тепер вже зміна поколінь відбувається.

А як так виходить що фестиваль у рідному місці не бере до участі «своїх»

Та бере, але дуже туго. В нас цілі скандали на форумі. Піпл хоче попси. А ті, хто грає, грати хочуть те, що треба. Я підтримую останніх у тому, щоб їм грати те, що вони собі хочуть, те, що адекватно часові.

Направду ці діти потрібні тільки тоді, коли політикам треба розіграти якусь підтримку молоді, а далі все одно крутись як хочеш. Я це все знаю. Мені таки 50.

Думаю в такій ситуації знаходять практично всі міста, тож ваш досвід - як криголам. Як ви реалізовували свої задуми?

Спочатку ми запланували акцію до дня боротьби зі СНІДом і розповсюдили запрошення. Перед тим я пішов по спонсорах і зміг знайти близько 1000 євро. При тому пообіцяв, що далі будемо самі крутитись.

Усі гроші пішли на розробку стилю, лого, рекламу і оренду. Тоді у Володимирі навіть жодного пристойного комбіка не було в кого взяти але, розносячи запрошення, я все одно думав про самоокупність тому частину квитків ми спробували продати. І таки продали, хоч трошки АЛЕ!!!!

Мені досі мало хто вірить, що в маленькому містечку ми примудряємось продавати квитки, навіть Скрипка на Тарасі Бульбі заповажав.

Вже пройшло багато концертів і як справи з самоокупністю?

Тяяяяжко, але досі вдавалось. Музиканти в нас теж звикли до шари, але потроху за 2 роки ми привчили музикантів, якщо хочуть грати - мають самі про це потурбуватись.

Перемоги , здобуті власноруч - це дійсно ПЕРЕМОГИ.

Коли наші хлопці почали їздити на конкурси, вони відразу відчули дух команди Живого Погляду. Наші гурти підтримують один одного. Жлобства не допускаємо і рубаємо на корню. Інакше поодинці перемочать. Але стилістично всі різні.

Самі собі пани виходить. А з місцевою владою у вас які стосунки? Приміщення там чи запрошення на дні міста...

З владою?... Цього року на моїх 50 ми провели відбірковий тур Срібної Підкови. Ми, а не влада. А перед тим за місяць відбірковий тур Тараса Бульби в межах Живого Погляду. Про владу краще не питай. В них гасло: пообіцяти і не зробити.

Тому і не відбувся фінал Срібної Підкови у Львові. НЕ ПИТАЙ МЕНЕ ПРО ВЛАДУ, ЇЇ НЕМА.

У вас виступають тільки місцеві команди? Ви не думали розвивати ідею. Останнім часом проводити фестивалі подаліь від великих міст входить в моду.

Тоді потрібна спонсорська підтримка, і то потужна. До нас багато хто просився. Але я не хочу здавати своїх пацанів. Бо до наших взаємин: зробити свято за свої - мало хто доріс. А понаїдуть «звьозди» під кимось розроблену тему і починають «звіздіти». А багато з них щось зробили самі і не тільки для себе? В нас вже й львівяни бували з розчепіреними пальцями і не тільки. Коли все зроблено, завжди є кому повчити. А потім роз’їдуться і ... то нема фінансування, то влада кинула, то ще яка біда. І далі мої пацани нікому не потрібні.

Тут самі зробили, коли захотіли і ніхто не забере пріоритет. А хто навчився грати за свої, має шанси навчитись поважати для початку САМОГО СЕБЕ, щоб потім банально не лягти тупо під когось. Наскільки це тяжко - привчити дітей поважати самих себе - краще не питай. АЛЕ факти наяву.

З нами навіть місцеве телебачення співпрацює, хоч показувати альтернативні концерти в маленькому містечку - не зрозуміють. Але кожен учасник потім може мати власне ДВД в непоганій якості.

Але ж ви не одні. Якщо не великий фест, то як щодо взаємообміну «ви виступаєте у нас ми у вас».

Я з того і починав з львівянами, тільки про обіцянку вони відразу забули… як нашим же транспортом виїхали за межі міста. Провели в себе акцію, а з наших нікого не запросили. Просто там спонсорським баблом засмерділо, а воно краще лягає у власну кишеню. Хоча потім приїздили ще, і ще. І всі з розчепіреними пальцями. Допоки сцена не ставила все на свої місця.

Хоча були в нас і нормальні гості. От теперішній Серцевий Напад (Луцьк - Чернівці) в нас дебютував. І успішно . Тепер ми друзі. А все тому, що вони теж самі собі за все завдячують.

Просто гроші з центральних бюджетів до нас не доходять. По дорозі їх є кому і куди пристроїти. Тому, при теперішній схемі розподілу бюджету наша схема - сама виживальна. А вони там в центрі собі як хочуть. Нехай міняються влади, уряди, мери.... Хлопці захочуть щось зробити - я їм допоможу.

Знаєш, я тільки цього року сам брав участь в кількох фестах і як член жюрі, і як організатор і навіть як учасник. Багато де влада «успішно» освоїла сотні тисяч гривень, а ми - виконавці, потрібні були лишень для рейтингу. Тому мені це НАБРИДЛО!!!

Більше про фестиваль, його організаторів-учасників ви можете дізнатись на офіційному сайті: www.poglyad.net.ua

Фото: Роман Гречаник
Спілкувався: Дмитро Реміш
© Киевский Рок-клуб