Онейроїд - наплив сноподібних фантастичних глюків. Характернi зорові кольорові галюцинації, де хворий бере участь, але збудження немає. Дезорієнтація в особистості, після виходу хворий не пам'ятає свій стан, але пам'ятає галюцинації.
http://likar.org.ua
…Якби я вміла гарно малювати, то не стала б писати цих слів. Слів про музику. Музику я б малювала…
Не повірите - групі виповнилось 14 років. Не повірите - то й не треба. Але це факт. З дня офіційного народження групи, яким вважається 25 грудня далекого
…Якби я малювала «Онейроїд», то це була б акварель. Або пастель. Або батік. Хоч я не тямлю в техніці мистецтва, я б не зважала на засоби…
Катя Точилова (яка тепер, якщо не помиляюсь, Онисимова) налаштовувала присутніх на потрібний лад, і, незважаючи на певні перешкоди з настроюванням звуку, відіграла радісно - трохи реггей, трохи мелодичного легкого року в поєднанні з прекрасним вокалом. В презент прозвучала стара онейроїдівська «Точка». Ех, шкода що чути Катю ми можемо надто рідко (останній раз постає в пам'яті ДН Жанни Мацевич, де Катя підспівувала Бурліку). Може, частіше влаштовувати концертні Дні народження?..
…Iз розмахом залити ефіопським триколором аркуш, вильнути пензлем промені осяйної чеширськотячої усмішки. І всі відчують настрій, і побачать, як вдало різнокольорове освітлення забарвлює настрій і пісень, і виконавиці і тих, хто це чув…
Звук «Онейроїд» хотів налаштувати якнайкраще, і з цієї причини була чимала затримка перед початком виступу - «но это деталь, и я ей не придал значения»… Сучасний «Онейроїд» зібрав у своєму складі музикантів, м'яко кажучи, неоднозначних, які в синтезі своєму творять щось неймовірне, прямуючи в глибини імпровізацій, музичного шаманства і невиправного пост-панку: Андрій Боркунов (Бурлік) - вокаліст і фронтмен-ініціатор, переоцiнити його заслуги в існуванні групи важко; поновлений соло-гітарист Льоша Самарін - «старый пионер», учасник групи ще часів «Гибернации»; Ваня Оборожний окрім того, що вміє неабияк поводитися з гітарою, ще й спілкується з ноутбуком в сенсi створення на ньому звуків; Ігор Малюков (Гоша) самовіддано, аж до крові (читайте далі), грає на барабанах; Макс Риженко - відповідає за басові партії; а ще нещодавно прибулi персонажі світу «Онейроїд» - Андрій Снітко (відомий «фонтарьському» світові більше як «Кефір»), який доповнює гру живих інструментів посередництвом тої ж таки портативної ЕОМ предивними звуками води, що крапає, металу, що зварюють та iншими, які важко асоціювати з чимось конкретним, і Фелікс (доктор Фелікс, якого ви ще могли помітити у складі групи «Контрабас») на духових - вiн виробляє з ними те саме, що й Толік Волік зі словами, які потому стають без перебільшення геніальним текстовим наповненням гри всіх перелічених постатей. Поєднання всього цього - як велетенський моток ниток, що заплітаються в полотно, яким тебе накриває під час концертів…
…На білосніжному аркуші, вмочивши вказівний палець у фарбу, провела криву лінію, ще одну, ще…. і заплелися у павутинні звуки Живої Музики, різнокольоровими хвилями розливалися інструменти, трансово завертілася свідомість, кольору прозорого напівсну… Поверх цього поставали фігури і образи, до болю знайомі, але досить нечіткі, щоб розрізнити їх у вирі й круговерті зміненої реальності. Слова як такі перестали бути словами, вірші перетворилися на незрозумілі абсурдні колажі (шось на зразок Гєбиних * ), зміст яких ховається під фарбами попередньо-нашарованих образів, звуків, абстракцій і видінь…
Весь вечір музику доповнював і супроводжував у міру (та й чи буває та міра?) психоделічний
Вдивляючись в ЦЕ (дивним чином гармонійно поєднане видиво і марево), люди б занурювались углиб себе, або навпаки, не чули б під землею ніг…. ой, тобто землі під ногами, і чомусь ще дужче захоплювались би гіпнотичним ритмом (схожим на стук коліс потяга), і візерунчасті зображення віднаходили б відповідне звучання у свідомості…
По завершенні, група задула свічки на торті - День народження,
Залишивши малювання в порожнiй кiмнатi i, навiть, запхавши його під скло рамки, збирала фарби в коробку. Почувала себе наче після довгого сну, не до кiнця розумiючи навколишнє. I рухи якiсь напiвсвiдомi, i наче не мої…
Підсумувати внесок групи у розвиток полтавського року - цієї «сплячої красуні», підпільного мозаїчного плетива зі шматків місцями унікальних і цілком самобутніх - хочеться не з метою обов'язкової демонстрації цього явища, а задля подолання культурного застою, відчуття периферійності Полтави. Перебуваючи у постійному пошуку засобів реалізації задумів, нерозривно пов'язаних iз процесом боротьби проти моральної убогості й обмеженості, проти повзучої по місту епідемії «бикуватості» молоді, «Онейроїд» є альтернативою, в усіх значеннях цього слова. Коротше кажучи, «Онейроїд» є, і він ніфігово жив і творив ці 14 років, не зупиняється на досягнутому, видозмінюється, чого й вам бажає. Амінь.
А коли реставратори чи дослідники дошкребуться до найпершого шару фарби, то розберуть надпис iз 12 знаків кирилиці. Він сповіщатиме про те, що
«Б У Д У Щ Е Г О Н Е Т»…
* Гєба - культова постать полтавського андеґраунду, автор оформлення альбомів групи «Онейроїд», майстер імпресивно-сюрреалістичного колажу.
www.music.poltava.ua
Автор: Ялина
Фото: РомкО’Сук
Латвійські рок і метал музичні колективи та інші представники індустрії висловлюють свою підтримку народу України в ці важкі часи!