«ЛихоЛесье» в акустиці

…Як постскриптум дня попереднього, але насправді набагато більше, звучав квартирник «ЛихоЛесья».

Здається, така музика може зараз народжуватись тільки на «далекому» сході нашої країни. Захід України з його минулим (і частковим теперішнім) інтелігентного року, чи стьобної музики, разом із етно-колективами, наразі охопила хвиля ню-металу, важкої альтернативи і такого іншого. Мабуть, їм цього весь попередній період не вистачало. В цей час на сході країни народжувався інший рок. Його часто звуть «російським». Тільки це наш, східноукраїнський рок.

«Як там справи у Горлівці?», - питаю я у хлопців з «ЛихоЛесья», подумки маючи на увазі розвиток музичного руху в місті. «Нормально. Добываем уголь», - кажуть вони. Ну, що тут додавати, пояснювати чи коментувати? І тим не менше. І більше того. І краще, ніж сама музика, ніхто нічого не розкаже.

А музика була 4 листопада. «ЛихоЛесье» в акустиці на квартирнику у Паші Москалюка. Тієї неділі полтавські концерто-відвідувачі розривались, бо одразу три імпрези у різних частинах міста спокушали на присутність. І я ні хвилини не шкодую, що обрала саме цей квартирник. Тому що проба отриманих емоцій на тому вечорі - найвища. Бо вони (емоції) віддавались великими порціями і насипались у жмені, витали під стелею, вилітали з димом цигарок через вікно, чіплялись за одвірки, плавали у теплому глінтвейні… Квінтемоціями ми запивали оковиту…

Група, створена 1999 року, має у складі трьох хлопців, двоє з яких є основою групи із самого початку (Дмитро Дубров і Михайло Ковальов). Інші учасники гурту періодично приєднуються і залишають її з різних причин (наразі мають нового басиста). Дмитро Дубров - вокаліст і лідер групи, має на вигляд років… 25. Але якщо судити по текстам, йому мало би бути набагато більше. Дуже дорослі, викристалізовані в часі поезії. Надрив, з яким вони співаються - без сумніву чіпляє, та ще й як!...

Наскрізні тексти - через усе тіло, по нервам, як по струнам, а він сидить на розшатаній табуретці, і співає ТАК, що … важко це переповісти.

Пісня «Бумеранги» - балансує на тонкій межі, варіювання голосу від шепоту до крику, раз почуєш - не забудеш. «Имена», присвячена другові, що загинув у шахті: «Завяжу глаза, чтобы не смотреть, как сгорают в них имена…». Але запам'ятовуються, швидше, не назви, а відчуття після прослуховування пісень.

Добре, думаю я собі у кінці вечора, що люди ще не розучились думати і відчувати по-справжньому. Добре, що є такі групи - щирі. Добре, що ми ще можемо їх чути у такому простецькому квартирному варіанті. І після таких квартирників стає невимовно.

Автор: Ялина
Фото: Ромко [Suc]
www.music.poltava.ua