Подвійний день святого Патріка

Щороку 17 березня весь світ від Дубліна до Сіднея, від Нью-Йорка до Москви перетворюється на суцільну Ірландію, святкуючи день святого Патріка... ой, десь таке вже було :)

Одним з місць дислокації київських «ірландців» цього року стала Пивна Бочка. Цього разу в меню свята були різноманітні конкурси, ірландські танці, море пива, а головною стравою - White Owl, група, яка творячи свою музику, дуже широко застосовує надбання кельтських музик...

Вечоріло... до Бочки підходять і підходять люди в зеленому, з листям конюшини і зелено-біло-жовтими прапорами Ірландії. Настрій поступово (пропорційно кількості пива :)) покращується. Якось непомітно кількість людей і веселого настрою поступово наближається до межі між просто питтям пива і справжнім святом. Гомін із простого гудіння перетворився на веселий гамір, скрізь лунають вигуки «за Ірландію!». І саме в цей момент заграли White Owl! Повітря наповнилось кельтськими мотивами, ноги самі просяться до танцю! Свято вибухнуло всіма барвами і понеслося!...

Не скажу, що White Owl дуже цікава група, та й звук був, м'яко кажучи, неякісним. Але то не головне! Головне що відбувалось вчасно, весело, потужно. Не думаю, що хоч хтось в той час у Бочці міг бути байдужим. Втриматись від танців під запальні ірландські мелодії було просто неможливо. І народ, вміючи і не вміючи, не давав ногам відпочивати, славлячи ірландців, Ірландію і св. Патріка.

Відшуміли White Owl, нагарцювалась публіка, настала ніч, минув день... а св. Патрік нас не покинув. Дочекавшись вечора 18 березня заповзяті «ірландці» продовжили святкувати національне свято!...

Те й же час, те ж місце, але меню вже трошки інакше. Замість важкуватих White Owl - київський гурт Рун, що грає справжню кельтську музику, а підтримати давніх друзів і соратників прийшли дівчата із школи ірландського танцю Шеннон Рівер.

Вечір почався тихо й спокійно. Без метушні налаштувались Рун. Потекла то спокійна, то стрімка музика у виконанні київських кельтів. Мелодії змінюють одна одну. Скрипка і сопілка, мандоліна і альт, бузукі і бОран сплелися в єдине ціле під назвою «музика кельтів». Час ніби зупинився; ні, не просто зупинився, а відкотився на століття назад на береги ірландського острову. А особливе пожвавлення публіки викликала поява справжньої шотландської волинки, одного з найколоритніших інструментів.

Час линув тихі і спокійно, як річка. Рун грали, деякі найсміливіші і найвміліші відвідувачі розпочали вечір танців. Аж тут нарешті у Бочці з'явились дівчата із Шенон Рівер! Весь зал сповнився очікування, коли вже майстри ірландського танцю покажуть своє вміння. І сподівання були виправдані на 200%! Неймовірні па, ритмічний стукіт підборів, сяючі посмішки танцівниць не залишили байдужою жодну людину в Бочці. Вся увага була прикута лише до групи дівчат з Шенон Рівер, які додали святу особливого відчуття довершеності і досконалості. Танці і мелодії змінювали один одного... гралися марші, польки, навіть вальс. В одну з класичних ірландських мелодій хлопці і дівчата з Рун вплели класичну ліверпульську - Yellow Submarine. Свято вдалося на славу. Але, як завжди, все, що добре, швидко закінчується. Почали потихеньку розходитись і наші ірландці. Але залишилась впевненість, що наступного року 17 березня весь світ від Дубліна до Сіднея, від Нью-Йорка до Москви перетвориться на суцільну Ірландію, святкуючи день святого Патріка.