Тернопіль... Файне місто зустріло вітром і такою холодригою, що дзигу зубів можна було використовувати в якості перкусії. Тому екскурсія по місту обмежилась походом до найближчого магазину в пошуках харчів та гарячого чаю. Навіть горілка фігурувала в пункті: теплий одяг. Добре, що нас запросили до себе погрітись брати по цеху та просто добрі друзяки - хлопці з гурту «Фліт». В тіснині, як кажуть, головне не штовхатись. Та нам було не до цього, адже розпочалась чергова сесія анекдотів, та з такими голосними коментарями, що навіть тітонька з сусіднього готельного номеру зазирнула.... мабуть теж закортіло прикольнутись. А попереду нас чекали обід і саундчек. І те, і інше - по п’ять балів. Все в комплексі: гарячий борщок під файну чарочку (то вже наша ініціатива) та відносно комфортний звук на сцені (що досить рідкісне явище в принципі). Аби ще організатори домовились з сонцем - ціни б їм не було. Незабаром підтягнулись інши наші «брати» (о! то велика в нас сім’я!) - хлопці з «Анни» і потупцювали на сцену в пошуках добре приготованого «м’ясця». Оце й уся прелюдія до ейфоричного рокового акту під назвою «Нівроку».
Сам концерт... Та його треба дивитись й активно виснажуватись в голосно-спермовому виклику. І гламурний «Біонік», і фанкова «Оратанія», і проникливі «27 день», і ми, як завжди, вкрай ліричні і «шизануті», і заводний «Фліт», підриваючий місцеву публіку, і потужну «Анну» і рокерів зі стажем - «Борщ» - це все треба відчути, як пляшку пива з ранку чи обіцяючий погляд інструктора по Кама-сутрі. Це повний сюр: патлаті горлопанячі хлопці в такому стані анабіозу, що позаздрять навіть професійні летаргісти, розхристані дівчата, яких можна цілувати просто так, без «Снікерсів» і інших Макдоналдсів, шкіряні мажори, гнучкі растамани, бідні студенти, розумні школярі, дитячий садок та інша «реально продвинута молодьож» стрибала в калюжах, місила багнюку, голосила, свистіла, тягнула щупальці назустріч світу... який навряд чи вже бачили залиті очі... Навіть дощ, що вже не стримуючись уперіщив, скандував: «Рок-н-рол ще трохи поживе!»
Владіслав Боніто.
Хто сказав, що всі гучні фестивалі минули, і залишились у літніх спогадах? Тернопільке «Нівроку», як завжди, пішло непротореним, альтернативним шляхом. Ось вже кілька років, як дата проведення зсунулась на жовтень. Зрештою, дощу все одно фестивалю не уникнути, якої б пори не проводився фест, все одно над сценою будуть хмари. Втім, цього разу небо все ж потішило шанувальників української музики, і першого дня подарувало цілком літню погоду.
З отриманням незалежності фестивальний рух на Україні почав бурхливо розвиватись. Серед новонароджених фестів був і «Нівроку». Молодий фестиваль нахабно проторював собі дорогу до публіки, прихопивши у свою мандрівку кращі гурти того часу. Буквально одразу здобувши славу культового фестивалю «Нівроку» не перетнув мейнстрімової межі, не став ганятися за розкрученими іменами, а вирішив вишукувати їх самотужки, даючи путівку в життя.
Всеукраїнський фестиваль молодіжного мистецтва «Нівроку» заснований у 1991 році і є ровесником незалежності «України». Основними засадами його з часів заснування є некомерційність, неконкурсна основа, виконання творів українською мовою, підтримка сучасних напрямків української музики та молодіжної суб-культури.
19-20 вересня на українській онлайн-платформі hover.link пройде перший захід — БеZVIZ Pre-party 1.5. Це простір, який максимально відтворює музичний фест у реальності