Поспішаю. Запізнююсь. Хоча яке може бути «запізнююсь» на припанкований концерт? Все одно ж вчасно не почнуть. Біля входу в «Легіон» (а в народі - «Геліон») юрмляться підлітки, діапазон віку від ранніх
А чому, власне, «прощальний»? Вони що, кудись переїжджають? В певному сенсі, так. Група «Лінки» розпадається і її частинки тепер будуть складовими інших проектів, а яких - ще достеменно не відомо. Iз творчістю цієї відносно молодої команди я знайома не надто близько, бо чула її переважно на якихось збірних концертах, типу триб'юту «ГрОбухи», чи «Маzепа-fest», чи «Червона Рута»… Точно знаю, що під цю музику можна добряче настрибатись, наштовхатись поміж натовпом, послемитись і наробити ще купу подібного неподобства. Що можна буде робити під пісні, які надалі робитимуть учасники групи (нехай і в різних командах) - побачимо, а швидше, почуємо, пізніше…
Це, так би мовити, господарі, але треба ж розказати і про гостей міста. Група зі знайомою з дитинства назвою, що невідомим чином збіглась iз іменем автора «Дракули»
Коли я вперше почула цю групу, а точніше, їх альбом «Танцюйте, баби!», то уявляла собі такеньких хлопців, того ж віку, припустимо, що й наші «Лінки». Бо музика така. Відв'язна, стьобова, драйвова і енергійна. Коли зайшла на офіційний сайт гурту, особливої уваги на склад теж чомусь не звернула. Може тому, що була впевнена в своїх попередніх уявленнях… Але, як виявилось, я трішечки помилялась…
Та повернемось до концерту. У маленькому приміщені цього підземного псевдо-концертного залу гардеробом і одночасно кулісами (там під час виступу «Лінків» відпочивали і настроювали інструменти музиканти «БС») служила маненька кімнатка, куди всі й запхали свій верхній одяг. Так зробили і ми, але, звернувши увагу на присутність там цих самих музикантів, я не втрималась, і задала декілька питань. До вашої уваги ця несподівана розмова:
- Привіт, ви не проти, якщо я вам пару питань задам?
- Та будь-ласка.
- Насправді я не спромоглася зайти на ваш сайт, почитати елементарно історію, тому питання: скільки вже існує група?
- 10 років.
- Дійсно? А постійно грали те, що й зараз граєте? На афіші вказано:
- А самі ви які музичні смаки маєте?
- Ну, на футболках написано.
У самого Олексiя - Курт Кобейн, iз чого ми робимо висновки, що слухають «Нірвану». А от у басиста Мiшанi - Брітні Спірс. Теж непогано, сміємось, та все ж віримо на слово (а то ще почнуть співати якісь супермегахіти). У соло-гітариста футболка з логотипом «От Вінта». «Він - їх колишнiй звукорежисер, - пояснюють, - залишилось ще"».
- А читаєте що? У нас вчора був Жадан, до речі…
- У нас у Рівному ми робили літературний вечір Карпи і Покальчука. А з Жаданом… так, теж хотіли разом шось робити, але потім якось шляхи розійшлися.
- Які маєте плани на майбутнє?
- От на весну плануємо просто взяти
- А чому? (це вже поряд стоячий Ігорко хоче з'ясувати причини такої ситуації)
- А тому що ніхто не хоче зв'язуватись.
- Грошові питання?
- Ні, не грошові, просто державна політика така, що це ніхто це підтримує. Ніякі напрямки. Воно все зараз в упадку…
- Навіть народники і ті, здається, теж… - підключається до розмови соло-гiтарист.
- Наприклад, у Рівному ті ж самі «От Вінта», щоб добитись того, що вони мають - це, знову ж таки, десятирічний досвід…
- А що врятує українську музику?
- Такі хлопаки, як ваші «Лінки».
- Вони прощальний концерт грають…
- Вони трансформуються!
- А які ще, можливо, команди слухаєте-знаєте, може східні якісь?
- У східних гуртів не подобається одне: дуже добре грають, але не подобається російська мова пісень. Це дуже погано. Ми виступали неодноразово в Росії і ми знаємо, що ми там зі своєю російською нікому не потрібні.
До розмови підключається Мiшаня:
- Коли ми виступаємо в Росії, то зал ділиться на дві половини, одні кричать: «Хохли - козли», а друга половина дуже жваво підтримує нас. Але це краще, ніж коли виходить гурт, співає російською мовою, і вони всі байдужі. Вони відчувають акцент. Ми - ні, а вони відчувають.
- Розкажіть про ваші місцеві фестивалі. Є такі?
- Так, ми є засновниками фестивалю «КуРок» -
- А що таке попса?
- Це люди, які хочуть заробити гроші своєю музикою. Швидко заробити.
- А ви не хочете заробити?
- Ми заробляємо гроші своєю музикою, але не швидко (сміються). Але ми можемо собі дозволити приїхати до «Лінків», зіграти, і знехтувати гонораром, бо у нас нормальні стосунки з цими хлопцями. Ми їздимо і в інші міста, на багато фестивалів, граємо, стараємось саме підтримати цей рух.
- Ви молодці! Дякую за розмову!
І от у залі вокаліст «Лінків» Паша говорить щось подiбне: «А сейчас я назову первую часть названия группы, а вы - вторую. БРЕМ …». «СТОКЕР!» - чую я у відповідь. «БРЕМ! …» - кричить він знову. «СТОКЕР!!!» - так само кричать йому підігріті пивом і музикою чуваки.
Крізь натовп пробирається дядько з гітарою у футболці iз зображенням Курта Кобейна. За ним просувається і решта групи. Басист, на чиїй футболці красується напівоголена Брітні Спірс. «Таки фанат, - думаю я, - по ірокезу видно». Соло-гітарист, барабанщик. Вони просять пару хвилин, щоб налаштувати інструменти, і починають…
Ці хлопці, здається, неабияк люблять дівчат, бо кожну другу пісню їм присвячували. Ну і що, що якась там «не дала»
Публіка і надалі стрибала, штовхалася, слемилася і робила ще купу подібного неподобства. Вся група майже притислась до стінки, біля соло-гітариста постійно шниряли якісь люди, бо стояв він біля самого виходу, добре хоч гітару не зачіпали… Повітря в приміщенні явно бракувало, тому вирішили зробити перерву, після якої рівненчани обіцяли заграти ще пару пісень.
По завершені основної, так би мовити, частини, публіка вимагала біс - і вона його отримала.
Після концерту було довге розписування на щойно розкупованих дисках, які група привезла з собою. А в голові чомусь крутилась нав'язлива фраза: «А кльово хлопці лабають!»…
Автор: Ялина
Фото: РомкО’Сук
www.music.poltava.ua
