«Весняний галас» - на передаче «План Маршала»

Интервью за 28.05.2004

У нас в гостях Олександр Олійник та Андрій Костюк, представники студії звукозапису «Гніздо», гурт «Весняний галас». До ефірної студії хлопці завітали не в повному складі, а тільки вдвох. Це вокаліст, Валентин Поровозник, та автор текстів, Роман Панасюк. Окрім них у гурті є ще Максим Величко (гітара), Максим Діденко (ударні), та Віталій Куліковський (бас-гітара). А їх ви зможете побачити завтра на концерті, що відбудеться біля будинку культури ДВРЗ, вулиця Алматинська, 109. Починається концерт о 18 годині. Сьогодні ми будемо ближче знайомитися з Валентином та Романом. Говоритимемо про творчість, про життя, про майбутній концерт, та про багато чого іншого.

Как вы докатились до того, что начали организовывать концерт?

ОЛЕКСАНДР: Мы концерт не начали организовывать, - концерт организовался сам собой.

АНДРІЙ: Была идея организовать хороший сейшн, собрать хороших музыкантов, так, для себя. Ну, а потом все превратилось в более массовое мероприятие.

Где вы нашли музыкантов?

А: Не мы нашли, нас нашли музыканты. У нас студия звукозаписи. Они к нам приехали, им понравилась наша студия, нам понравилась их музыка. Вот так мы нашли друг друга.

Как вы находите студии звукозаписи?

ВАЛЕНТИН: Чесно кажучи, по-перше, у нас не багато було досвіду роботи з студіями звукозапису. А по-друге, я думаю, слухачі самі оцінять якість матеріалу, який ми зробили з ними за два дні. Тобто часу було обмаль, у нас не було достатньої фінансової підтримки, але люди пішли нам на зустріч, задіяли всі свої здібності, ресурси, і засоби виробництва. Отримали ми такий продукт, я кий нас задовольнив дуже. Ми, в принципі, не сподівалися, так як ми хлопці з Кіровограду, з великого села.

А что происходит сейчас в Кировограде?

В: Повний занепад рок-музики, занепад якісної популярної музики, занепад джазу, занепад класики. Ну, там обласна філармонія щось кожний рік проводить зазвичай, то в нас є музичні травневі зустрічі. Вона запрошує оркестри, струнні квартети. Дуже приємно, знижує ціни, але це буває раз на рік. Раз у два роки до нас приїжджає «Червона рута» із відбірковим туром. З області з'їжджаються музиканти, але там бувають люди з села, тобто рівень не достатньо такий, який би привабив публіку. На першому місці радіо «Шансон»: «Алая кровь», «Золотые купала».

Не думаете организовать подобные концерты в Кировограде?

О: Подобные концерты, это такой акт протеста в поддержку хорошей музыки.

А: Музыка хорошая нужна везде, н только в Кировограде, но и в Киеве, а у нас и здесь «Шансон» пока побеждает, по этому будем бороться.

Чем вызвано название группы? И философия творчества?

В: Назва «Весняний галас», вона і є філософською, тому що весна сама по собі є такою порою року, коли прокидається все живе, і коли людина просто не може знайти собі спокою, і коли вирує все в душі, і тоді хочеться вийти в чисте поле і закричати на всю ротяку, коли розриває і плюще, і ковбасе. Я думаю, назва вміщає в собі весь зміст.

Как тексты пишутся?

РОМАН: Тексти взагалі пишуться із Валентином, ми з ним працюємо вдвох. А так, коли я сам, на одинці, то я включаю на повну потужність свої всі емоції, почуття, і намагаюся зробити щось таке, щоб зацікавило слухача. Буває, що рима за римою, як Валік вимагає, щоб тексти були хорошими. А так, в основному, я сам займаюся цим. Це моє кредо.

Что идет раньше, мелодия или тексты?

Р: Раніше ішли тексти самі, і Валік покладав на них музику, а зараз ми вже працюємо з ним в іншому руслі, і намагаємося робити разом, тобто він мені грає мелодію, і ми разом підбираємо, що нам треба виразити, щоб нас зрозумів слухач.

Сколько времени вы вместе?

Р: Ми разом з дитинства. Але почали займатися творчістю десь в кінці шкільного періоду, тобто з юнацьких років. Десь з років десять ми вже працюємо.

Ви друзі?

Р: Ми з ним друзі по житті. Ми сварилися, але це було на рівні таких маленьких образ.

А на творчість це якось впливає?

Р: На творчість впливає більш матеріальна скрута.

А як вам вдається матеріальні проблеми вирішувати?

В: Ми намагаємося про них не думати. Я себе намагаюсь переконати в тому, що це не головне в житті. Що головне - це самореалізація, що головне - це розвиток власних здібностей, що головне - це, як казав пан Григорій Сковорода, наш відомий філософ, присвятити себе пошуку сродної праці, тобто займатися тим, чим тебе від природи наділено. Я якщо дивитися через призму цих знань на весь світ, то стає на багато легше, і можна знайти в собі сили долати перешкоди.

А чи можеш ти співати голодний?

В: Ви знаєте, коли я голодний я краще співаю, бо коли людина сита, вся кров припливає до шлунку, і це вимагає дуже великої кількості енергії, для того щоб переварити їжу. Коли людина голодна, вся енергія направлена на голосові зв'язки, на діафрагму, на процес дихання. Тобто це нормальні речі.

Вернемся к организаторам концерта. Расскажите, что будет, и что планируется?

О: Планируется концерт. Концерт это громко сказано, это попытка собрать вокруг себя хорошую, приятную музыку. Что б музыкантам было весело, покормим после концерта (смеется). Это будет такой небольшой концерт, скорее сейшн. Концерт ради музыки. Концерт будет проходить на Дарнице, в парке, возле «Центру культури та мистецтв», это бывший ДК ДВРЗ, прямо там, в парке будет. Очень многие знают, раньше там устраивались довольно тяжелые сейшены. В 18.00 я думаю, все начнется. Это бесплатно. На воздухе, с погодой я договорился.

Навіщо це вам потрібно?

А: Начнем с того, что мне просто всю жизнь нравится заниматься музыкой.

В этом составе группа существует полгода. Участие в фестивалях, в концертах, оно есть, или вы просто играете для себя?

В: Ми намагаємось якось бути задіяними, але це не завжди виходить, тому що в Кіровограді, обійшовши всіх директорів організацій і установ, намагалися всіх переконати в тому, що необхідно все-таки підтримувати молодіжну підтримувати субкультуру. Лише дві душі погодилися періодично допомагати фінансово. І тому, не завжди нам вдається виїхати за межі Кіровограду, тому що Кіровоград центр України, і далеко до Києва. Туди і назад 50 гривень, а чотири чоловіка, це вже 200 гривень. Розумієте, не завжди вдається, хоча буває, навіть, є замовлення, але вимагають від нас певного формату, певних рамок, в які ми не можемо втиснутися. Наприклад, сценічний одяг, інструменти, засоби пересування, і так далі. Зараз так повелося, на жаль, в Україні, що всі фестивалі запрошують колективи до себе, не гарантуючи їм ніякої оплати, ніякого проживання. Тобто колектив приїжджає за свої кошти, за свої кошти поселяється, за свої кошти харчується. Дирекція фестивалю має з цього непоганий зиск, тому що їй вдається якось рекламувати якусь продукцію.

У вас есть первые места?

Р: Правда не в цьому складі. Ми лауреати всеукраїнських фестивалів як «Червона рута», «Перлини сезону» в жанрі акустичної музики, «Зоряний дощ», місто Черкаси. Постійно, з 1996 ми перемагаємо на всіх відбіркових турах в Кіровоградській області фестивалю «Червона рута». А ніякого зиску. Фестиваль не виконує свої мети. Конкурсний фестиваль для чого проводиться? Для того, щоб визначити переможця і якось його заохотити, будь яким чином. Навіть на фіналі «Червоної рути», навіть після фіналу. Де ті люди, які перемагали на цих фестивалях, хто їх зараз бачить? Вони забуті.

Что есть положительного, отрицательного в принятии участия в фестивалях, разных тусовках?

Р: Перш за все, те той самий досвід. Досвід спілкування з людьми, все-таки варитися в своїй каші, це одна справа, а коли спілкуватися з людьми, і дивитися на світ іншими очима, - це геть інша. Як кажуть, одна голова добре, дві краще. І плюс, це ще загартування. Багато разів ми вирушали на фестиваль, не думаючи про перемогу, просто за ради того, тому що з'являвся в нас шанс зіграти на хорошому обладнанні, почути на якісному звуці. В Кіровограді якісного звуку не було, і, не дай бог, не буде.

Где вы репетируете?

В: Зараз ми своїми силами в Кіровограді склепали таку невеличку репетиційну базу, якщо це те так можна назвати. Це така невеличка будівля. Вона знаходиться в подвір'ї бабусі нашого гітариста. Це приблизно 10 м2. Там стоїть піч. Ми взимку її розпалюємо, гріємося і займаємося творчістю. З апаратурою у нас складнувато, ну, ми все-таки, підзбирали, що могли, підпаяли. В принципі, звучить все пристойно, ми один одного чуємо. Вдається, тому що репетиційних баз в Кіровограді зовсім немає, так само як немає студій, так само, як немає клубів. І тому, я думаю, що дуже багато молодих людей нам заздрять, тому що в нас є оце така база, саме в Кіровограді.

Вы помогаете музыкантам, которые пытаются играть?

В: Дуже багато в кого опустилися руки, тому що ми зараз єдиний працюючий колектив у місті. Молоді вони починають, тримаються на плаву десь з півроку, потім десь вони пропадають, розпадаються. Зрозуміло, завжди ідемо на зустріч, завжди допомагаємо, тому що ми самі проходили через цей період становлення. Завжди тяжко на душі, коли колектив, який ніс з собою якийсь заряд, він розпадається.

На скільки у вас вистачить сил, щоб працювати?

В: Я думаю, якщо смерть не звалить, чи хвороба, то до кінця життя.

Чи не хотіли ви виїхати з Кіровограду, якщо там так сумно?

В: Мені багато хто казав: «Валік, ти запам'ятай раз і назавжди, що на Україні світ клином не зійшовся». Зрозуміло, що музикантам тут складно, але якщо не ми, то хто? І я хоч і не можу назвати себе патріотом, в прямому сенсі цього солова, але знаю, що земля, де ти народився, треба її шанувати. Треба тут залишатися.

Але їздити з концертами можна, нічого ж поганого в цьому немає?

В: Ну, виїжджати з Кіровограду нам не тяжко, думаю, буде, але все рівно ми будемо туди повертатись. База наше все-таки буде там, тому що жалко… Місто це дуже багато дало для росту.

Как родственники относятся к вашему творчеству?

Р: Відчуваємо підтримку, але кажуть, що це у нас на декілька років, а потім все у вас зникне, з'являться діти, з'явиться сім'я. Треба буде працювати.

Мета у вас якась є?

Р: Мета нашої творчості дати людям добро, донести хоч трішки нашого запалу енергетики, емоцій, щоб вони відчули, що є творчість нормальна, що є музика, яку можна слухати.

А десь там, в глибині душі, є така думка стати популярними, відомими?

Р: Стати популярними, відомими заради грошей, щоб їх потім використати… популярність і так прийде, якщо музика нормальна.

В Кировограде вас узнают?

Р: Так як ми єдиний колектив, який там працює, то нас знають всі. Так як ми там довго і самі намагаємося… от 19 вересня ми самі організували концерт в обласній філармонії. І не на всі концерти збирається пів залу в обласній філармонії, а на наш концерт було пів залу. Це приблизно 400 душ прийшло на наш концерт, і вхід був платний, хоча ми і занизили ціну. Але вхід був платний, для того, щоб відсіяти зівак. У нас дуже багато друзів. Наприклад, на завтрашній концерт у нас буде група підтримки, з Кіровограду приїде цілий автобус. Ми домовились там з людьми, щоб наші хлопці-музиканти приїхали безкоштовно, на решті. Нам треба дбати про культуру, бо який має розвиток міста без розвитку культури. Що дам дасть розвиток економіки без розвитку культури. Це серйозне філософське питання.