Папа

Пьюсок

«Папа» є дебютним лонгплеєм київського інді дуету PEAUSOK (ПЬЮСОК). Альбом записувався 9 (може, краще було б назвати його «мамою» чи «первістком»?:)) місяців (з лютого по листопад 2013 року) в 3-х містах (Києві, Бєлгороді та Хмельницькому).

Незважаючи на концептуальну рівномірність, «Папі» не можна приписати якісь конкретні стилістичні рамки: меланхолійний тріп-хоп межує з розкутими циган-балканськими мотивами, стримані ліричні балади змінюються рваними нойзовими гітарами, а індустріальні електронні біти гармонійно поєднуються з тихим роялем та акордеоном. Тексти – вбрані і приправлені спеціями звукових шумів. Хоча, я поспішив вимовити слово «тексти». Це чисті вірші. Декому, можливо, творчість Лєни Пьюсок і Ко здасться взагалі аудіо поезією. Але то вже справа кожного…

Хотілося б виділити серед інших пісню «Письма» – одну з найсвітліших ліричних композицій на альбомі. Зовсім інакшою є «Шок», де різкий хардстеповий бас і біт, виск гітар, спотворено-транспонований вокал, раптово змінюються тихим меланхолійним роялем, який поступово досягає істеричної коди. Про другу композицію самі музиканти говорять так: «В цьому треку нам хотілося щосили «відв’язатися». Хтось каже, що загублена «іскра творчості», хтось каже, що тоскно нині без багать, гітар і гітар в багаттях. Кажуть, що «раніше було раніше», «легкі пісні були легшими, а позитивні – позитивнішими». Слава Богу. Багато в чому саме «Шок» – найнеоднозначніший і переломний трек. Це зворотна реакція».

Повертаючись, власне, до музичної складової, варто визнати феноменальність платівки у вітчизняному культурному просторі. Негучно, без зайвого пафосу, епатажу і спекуляції на похмурих тонах і настроях музиканти записали красивий, осінній та по-хорошому простий альбом. Причому простота ця – лише є першим враженням. І хибним. Якщо прислухатися, то можна розчути багатошарові, насичені аранжування, завдяки яким на диску представлено глибокий і водночас легкий звук. Хочеться відзначити і різноманіття інструментів, які було залучено при роботі над піснями.

В цілому, від альбому хочеться не те, щоб посміхатися, але відпочивати нутром і тілом. Це інді-поп, осінній, та сонячний. Лєна та інші учасники процесу запису платівки не намагаються «косити» під когось, «випендрюватися» – вони просто грають музику, яку люблять. На «Папа» немає ніякого удавання, декадансу та протистояння будь-кому і будь-чому. І це, мабуть, те, чого не перестає потребувати сучасна українська інді музика.

Платівка записана і спродюсована безпосередньо учасниками проекту (із залученням солідної кількості запрошених музикантів).

Майже відразу після «Папи» музиканти випустили спеціальну компіляція з 8 програмних треків, спочатку підготовлених для дебютника, та які з різних причин туди не потрапили. «Мурмурация» – збірник бі-сайдів, або «ауттейків» – представляє собою електронно-акустичні балади в максимально живому звуці, з мінімумом ефектів, обробок і пост-продакшну. Група вирішила зробити з цих восьми треків окремий альбом, оскільки ці пісні теж заслуговують окремої уваги, хоч і значно відрізняються за стилістикою.

Обидва диски поки що не видані на жодному лейблі і поширюються через соціальні мережі, музичні ресурси і на концертах гурту.

Митько Сяржук