Симбиоз

My Lions Pride

Що буде, коли репер «вливає» свої ліричні (та не дуже) речитативи у рок музику, приправлену сумішшю поп-панку, поп-року та елементів альтернативи? По суті, це і є альтернативним роком. Здавалося б – нічого нового. Але з огляду на те, що така музика з’являється на Миколаївщині (а саме в Южноукраїнську, місті-енергетику) – це хоч і не феномен, та досягнення – так точно. Перемога південноукраїнської хвилі (може, пора б виділити і таку?) рок-музики. My Lions Pride і їх альбом «Симбиоз» довели, що на перекір усім твердженням, типу на півдні гурти не надто вибагливі у пошуках свого звучання та стилю, граючи так званий «рускій рок», є все ж проблиски надії на становлення більш цікавішої, більш різнопланової та більш приємнішої творчості. Трошки раніше це довели відомі вже у широких колах миколаївські інді-рокери Cherry-merry, а от тепер – My Lions Pride.

Альбом «Симбиоз» вмістив у себе дев’ять україномовних та російськомовних треків та ознаменував метаморфозу діяння музикантів – від простого хобі до серйозної творчісті. До речі, перший сингл з альбому – патріотична композиція «Вона» - вийшла в світ взимку 2014-го, якраз під час буремних подій у країні (Вона, молода дівчина, – не важко здогадатися – це і є Україна). А сам трек було записано спільно з репером MC Бером, співпраця з яким потім продовжилась у піснях «Самая добрая», «Напротив», «Новое поколение» та «M.L.P.» Вийшло, до слова, у всіх піснях досить не погано (див. перший абзац).

На платівці нема повільних пісень, балад, але є ліричні, про любов (ну звичайно!), наприклад, досить цікаві «Напротив», «Сама». Деякі пісні можна назвати навіть соціальними, як от «Новое поколение». А певні треки – суцільний драйв («Замкнутый круг», «M.L.P.») Обирати є з чого. Кожен знайде щось для себе в цьому альбомі. Але кому припаде до душі найбільше, то це – любителям… київського поп-панку 00-х. Деякі пісні звучать так, ніби MLP передають привіт раннім «оторвальдам», КЦ, Robots Don’t Cry і т.д. Особливо це вчувається в «Продажна любов» та «Відчуваєш». Оцей нюанс, напевно, і є ложкою дьогтю в бочці «Симбіозу».

Лишається додати, що робота над альбомом тривала більше семи місяців, і сподіватися, що в майбутньому хлопці будуть грати не менш емоційно, але дещо якісніше. Поки що, як для дебютного альбому, створеного власними силами молодих музикантів – тверда 8 (по 12 бальній шкалі).

Митько Сяржук