My Walls

Megapolis Witches

Зізнаюсь, коли почув першу пісню із платівки – не відразу повірив, що слухаю київський гурт. Але все – ж от він – якісний інді-рок, без перебільшення, європейського рівня!

Трошки біографії для початку… Megapolis Witches – це київська рок​-команда, що приділяє велику увагу не лише музиці, а й перформансам під час її виконання. Перебуває в ротація на ТБ. За 4 роки існування хлопці встигли поїздити з концертами по Україні виступаючи в культових клубах, на телевізійних прямих ефірах і на великих сценах. У активі мають EP, кілька синглів «No» і «Falling Comet» , на які, власне, були зняті кліпи. До заслуг Megapolis Witches можна віднести перший в Україні сферичний концерт Space Echo, який був спеціальним 3D-шоу-концертом на величезному сферичному екрані планетарію, де люди просто відлітали в інші нереальні всесвіти під живу музику гурту…

Перше, що кидається в очі (чи у вуха?) при прослуховуванні альбому – це його різноманітність і варіативність. Сумніваюся, що при прослуховуванні альбому стане нудно, адже кожен слухач знайде своє улюблене місце платівки і пісню; комусь сподобається трохи похмурий та емоційний вокал, хтось просто оцінить всю задумку в цілому. Ця обставина яскраво відрізняє Megapolis Witches від більшості вітчизняних колег по цеху, у яких кожна платівка йде «по накатаній» з мінімумом цікавих, оригінальних ходів.

Якщо розглядати загальну картину, альбом «My Walls» (який писався два роки, до речі) являє собою підбір типового інді (якщо інді може бути типовим?..) з елементами альтернативи, і навіть брит-попу. Альбом – мелодійний і сумний, під який добре в дощову погоду зігріватися, підливаючи собі в каву якийсь алкоголь і розмірковуючи про життя… З музичної точки зору, альбом увібрав в себе всі цікаві ходи типових представників жанру, починаючи від The National і Queens of the Stone Age, і закінчуючи Muse. Значна кількість музичних ідей завжди вважалася ознакою хороших і цікавих груп і, в даному випадку, Megapolis Witches – не виняток. На альбомі кожен може знайти щось своє.

Альбом починається з Інтро, яке одразу ж дає уявити, що нас очікує. Далі – одна з найкращих пісень альбому – «Steam»: жвава, жива. Не далеко від неї втекла і «7 Fish». Це одні із найдрайвовіших пісень. Наступна, «Fallin' Comet», не залишить байдужим слухачів вокальною партією. Та й мелодія вирізняється поміж інших. Хоча по настрою, мені здається, це дещо меланхолійна композиція…

«Imperial Dreamer» звучить дещо спокійніше, створюючи в кінці пісні картину такого собі космічного пейзажу з усіма його планетами, супутниками та невагомістю. А от у «Mammoth» є щось від Franz Ferdinand. Особливо у приспіві. Тут, до слова, і найпотужніші гітари. Закінчується платівка атмосферним та напівакустичним Outro.

Що ж, кияни, видали сильну платівку, актуальну і цікаву не тільки для любителів інді-року, але й для значної маси поціновувачів гарної мелодійної музики.

До речі, «My Walls» зводився у Швеції, на студії українця Ярослава Целуйка. А обкладинка – діло рук молодої української художниці Helen Fisher.

Митько Сяржук