Катакомбо

квіткіс

EP «Катакомбо» гурту квіткіс, який вийшов 18 листопада 2021-го, демонструє якісно новий етап у розвитку команди. Він містить чотири пісні, які поєднує похмурий, густий, повнозвучний і агресивний саунд. Цей мініальбом ніби занурює слухача у зовсім новий музичний вимір, геть відмінний від атмосфери юнацького шалу попереднього ІПі хлопців – «Молодість».
 
Перш за все, під час прослуховування одразу ж привертає увагу поглиблення концепційної складової, відчутна урбанізація тематики пісень. Тексти стали більш складними й розгорнутими, що, звісно, вплинуло і на обсяг композицій, і на їхню структуру. Образи набули більшої яскравости й рельєфности, тепер вони ніби «висвічують» складні й суперечливі смисли, які породжує сучасне урбаністичне суспільство. Завдяки ускладненню і поглибленню змісту навіть ліричний компонент пісень трансформується, набуває неоднозначного забарвлення.
 
Дався взнаки також і повний перехід у стильову площину альтернативного року з деяким вкрапленням денсу й електроніки. Така радикальна зміна стильового орієнтиру відбилася у ще більш жорсткому темному і щільному гітарному звуці, який стає загалом більш об’ємним і насиченим.
 
Партія ударних також має більш агресивний «мускулястий» характер, порівняно з попереднім EP.
 
До загального звучання додаються синтезатори, які займають в аранжуванні пісень доволі помітне місце, аж до невеликих соло. Характер їхніх партій визначається вельми щедрим застосуванням дисторшену під час обробки, що надає звуку напруженого і навіть дещо викривленого звучання. Застосування синтезаторів у такому контексті також сприяє підкреслюванню «важкого», депресивного колориту музики.
 
Напружений характер звучання вокалу цілком вписується у нову концепцію саунду.
 
Якщо задум «Молодості» мав на меті поступове нарощування напруження і розрядку у завершенні останньої пісні, то концепція цього EP побудована зовсім протилежним чином.
 
Перша пісня, «Метро» вводить слухача у жорсткий і холодний світ сучасного міста. Головна ідея першого номеру зосереджена у вигуку «не притулятися!», який у контексті пісні набуває рис узагальнення, ніби вказуючи на основний принцип людських стосунків  у мегаполісі.
 
Друга композиція під назвою «Не забивай» розкриває трансформацію ліричного компоненту людських взаємин під дією урбаністичних впливів.
 
У точці золотого перетину звучить пісня «Катакомби». Майже повний збіг її назви з назвою альбому не є випадковим, так само як і розташування. Це смислова кульмінація EP. Показовою тут є фраза «я тебе ненавиджу, але у тебе вірю», в якій розкрита неоднозначність і складність людських взаємин.
 
З останньою композицією, що має назву «Протиріччя», накопичене напруження лише продовжує зростати. Виникає ефект відкритого фіналу, коли слухач не тільки не отримує відповіді на вже поставлені запитання, але ще й збільшує їхню кількість, переосмислюючи почуте й пропускаючи його крізь призму власного досвіду. Адже чи може бути більш суперечливим агресивний, збуджений вигук на межі істерики «ти богиня!», в якому чується водночас і ствердження, і заперечення сказаного?
 
Таким чином, EP «Катакомбо» гурту квіткіс веде нас до світу катакомб сучасного міста і сучасної людини, катакомб внутрішніх і зовнішніх, які іноді химерним чином переплітаються, пропонуючи кожному власний вихід з них.
 
Автор: Богдан Сінченко