Рок з молоком #100. Сни Дріади

Сни Дріади набули чималої популярності як на теренах Прикарпаття так і за межами регіону. Учасники колективу досить часто дають концерти, організовують благодійні акції та долучаються до участі у фестивалях та заходах різних куточках України. Стиль, у якому грає гурт включає в себе широкий спектр рок-звучання: це пост-гранж, альтернатива, ню-метал, пост-рок... – стиль, що вміщує багато-багато жанрів, але не обмежений жодним із них. Як кажуть самі учасники: «хтось називає нас лайном, а хтось слухає перед сном». А ми ж просто читаємо інтерв’ю з лідером гурту Сни Дріади Тарасом Бойчуком у ювілейному 100-му випуску Рок з Молоком!

Ви вже граєте близько семи років… А розкажи трошки про етапи створення гурту.

Перший етап: зібралось троє друзів, які не вміли ні грати ні співати, але дуже хотіли, та й придумали собі гурт. Другий етап: друзі купили собі сякі-такі інструменти, і почали репетирувати. Третій етап: друзі вперше вийшли на сцену:)

Назва гурту мінялася тричі. Що не влаштовувало вас у «Забутому Раю» та «Суспільстві Демонів»? І чому «Сни Дріади»?

«Забутий рай» – це була робоча назва, тобто перша з тих, які були більш-менш цікаві і оригінальні.

«Суспільство демонів» – назва, з якою ми пробули майже рік, яка нас влаштовувала, і яку ми розуміли дещо по-своєму, як «суспільство належить демонам», але всі думали, начебто ми про себе… А коли захотіли перший раз виступити, ще з акустичними гітарами, то нам сказали, що з такою назвою не можна, і ми вирішили її змінити, залишивши тільки заглавні букви, до яких дуже звикли.

Чому «Сни Дріади»? Хехех. Найчастіше нам задають це питання, але ніхто толком не знає відповіді. Сподобались два слова. От і все…

До речі, можна прослідкувати тягу (навіть у назвах) до чогось такого містичного, міфічного, казкового…

На початку існування гурту, у кожного з нас був міфічний псевдонім, це була наша така собі фішка. В нас була дівчинка-вокалістка – Дріада, через яку згодом ми і назвали так гурт. Вона пішла, а назва залишилась.

До пісень. Не так давно ви випустили перший альбом «Вільний». Яка головна ідея матеріалу, що представлений у платівці?

Мабуть у тому й суть, що ідеї як такої немає. Вільна думка, вільне слово, вільне самовираження.

На диску присутня пісня на слова Т.Г.Шевченка «Кавказ». Чому саме цей вірш було обрано? І що в «Кавказі» близького для учасників гурту?

Як на мене, то на сьогоднішній день слова вірша є близькими кожному істинному українцю. Вірш я не обирав. Це сталося дуже випадково, можна сказати – саме по собі. Тож, мабуть, щось і в цьому є містичне:)

Над якими треками працювалося найважче?

Мабуть, не було такого, щоб над чимось працювалось важко, адже, коли отримуєш задоволення від того, що робиш, то про які важкості може бути мова?!

Які пісні сам би міг виділити із альбому, щоб люди, які вперше чують про ваш гурт, послухали їх першочергово і в них склалося якомога повніше враження про СД?

Альбом містить 10 пісень, і кожна, як на мене, – особлива. Тому раджу слухати від початку і до кінця.

Хто любить розслабитись під спокійну музику, може слухати «Спустошений» і «Тобі». Хто любить поважче – «Не для грошей», «Вір мені» і «Я не хочу так». А хто любить поміркувати і відчути – «Не там де вона», «Та ніч», і решту…

Робота над «Вільним» тривала три роки. Бувало таке, що, наприклад, ви записали пісню, а потім через певний час – довелося перероблювати, переписувати?

Так, таке було. Деякі елементи ми придумували просто за декілька днів до запису, а деякі прямо на студії. Майже перед самим випуском альбому, який планувався дещо раніше, ніж вийшов, нас несподівано покинула вокалістка, через що довелося додатково попрацювати, і включити в альбом деякі пісні, які там не мали бути.

Також у новому звучанні ви можете почути пісню «Вір мені», яка вже була записана раніше, у 2011 році. Цього разу ми дещо змінили її, але на мою думку, тепер вона стала значно потужніша. Всім дуже сподобався цей експеримент.

Хто загалом є автором пісень Снів Дріади? Як народжуються творчі доробки?

Загалом автором текстів є я, або мої близькі друзі. Зокрема на альбомі є три пісні, до яких написали слова мої подруги-поетеси.

А сама пісня народжується дуже банально і просто: я приходжу на репетицію з приблизним текстом і основною мелодією на гітарі. Якщо всім подобається, то ми вже групою робимо з того новий хіт:) Якщо ні, то я стараюся щось доробити, переробити, або просто-напросто їдемо далі.

Чим особисто для тебе є свобода? В чому вона проявляється?

Мій тато завжди казав, що свобода – це усвідомлення необхідності, тому для мене свобода, це коли я маю можливість щось зробити. Велике чи мале – нема різниці. Будь-яка діяльність краща за бездіяльність!

Що, на твій погляд, змінилося в вітчизняній музиці за останній період? В який бік?

На жаль – майже нічого. В Україні стільки крутих, якісних рок-гуртів, а на радіо чомусь досі грає переважно шлак і відстій. Про те, що крутять у клубах, і як воно впливає на людей – я взагалі мовчу. Сумно, коли з телеекранів, та й загалом звідусюди, нам сують несмак і антикультуру, а перед молодими, талановитими музикантами просто гримають дверима…

В тебе було колись відчуття, що «це все не те», і займатися музикою в нашій країні – то безперспективно?

Я завжди так вважав. Звісно, були мрії прославитись, заробити купу грошей, але.. Я знаю багатьох досить відомих музикантів, які виступають біля 200 разів на рік. Та на жаль, про якісь музичні перспективи я від них не чув жодного разу…

Плануєте вже роботу над новими піснями?

Так, ми весь час працюємо, як вже з награним матеріалом, так із новим. У нашій справі нізащо не можна зупинятися, тому ми постійно крутимось, і розвиваємось!

Які плани на «фестивальний період»?

Є декілька пунктів, де будемо. Та поки що скажу просто – куди запросять, там і будемо;)

Митько Сяржук