Рок з молоком #78. Friday Story

Важко якось окреслити рамки і стиль творчості цієї молодої, але перспективної команди. Але як би там не було, а Friday Story – вже встигли заявити про себе на різних фестивалях та у різних містах та зібрати свою армію шанувальників. Сьогодні музиканти працюють над новим релізом, який має з’явитися і, на моє глибоке переконання, привнести ковток свіжого повітря у вітчизняну альтернативу!

Трохи історії. Давайте уявимо, що про групу ніхто нічого не чув. Як сформувався бенд Friday Story?

У Friday Story (такого як ми знаємо його зараз) досить-таки довга історія. Починалось усе, як водиться, в гаражі, десь у далекому 2009 році. Засновниками, «кістяком» гурту стали студенти-хіміки – Артем, Артур та Олег. Проте склад був неповним, розвиток ідеї гальмувався тривалим пошуком підходящого голосу групи та ударника. Першим кроком до сьогоднішнього звучання став довгоочікуваний прихід в групу вокала – весною 2011 року на прослуховування прийшла Мар’яна, чий голос ви зараз можете чути на записах. Відсутність вокального досвіду в інших проектах не стала на заваді, і  робота над матеріалом пішла досить успішно. А потім в грудні місяці барабанщицю Олександру замінив Сергій. 18 лютого 2012 року на сцені «Штольца» відбувся дебют Friday Story. В такому складі гурт проіснував лише рік. Нажаль, незадовго після виходу дебютного ЕР «Every spoken word», гурт покинули Артем та Сергій. На зміну втраченому барабанщику прийшла Ольга – так Friday Story прийшов до свого остаточного звуку та музичного складу.  

І чому саме «Friday Story»?

Friday Story – це скоріше назва не гурту, а всіх пісень – кожної окремо, оскільки кожна пісня – це маленька історія. А коли ж іще розповідати історії, як не у п’ятницю ввечері – в кругу друзів за келихом пива чи горнятком чаю:)

Думаю, можна багато сперечатися, щодо жанру, до якого належить ваша група. Ви самі як себе позиціонуєте?

FridayStory – це в першу чергу експеримент. Експеримент зі звуком, експеримент зі стилем… Ще у самому першому складі як нас тільки не визначали на афішах – і як Neo Hard Rock, і як Alternative Rock… На той момент ми позиціонували себе як гурт, що грає у стилі Heavy Blues Rock, але конкретно ним себе не обмежували.

Якщо прослідковувати вплив членів групи на стиль, то можна сказати, що на початкових етапах над ним спільно працювали Артем та Артур – результатом їх співпраці став наш перший EP. Проте, коли Артем гурт покинув, стиль композицій зазнав суттєвих змін – тепер у музиці гурту прослідковуються Funk та Grunge, але традиційний HardRock теж нікуди не зник.

Що вас наштовхує на написання тієї чи іншої пісні? Особистий досвід, розповіді друзів, фільми, інше?

Як правило, це власні емоції. Що стосується музики – то вона з’являється двома шляхами: або ж написання першої партії (це, як правило, гітара) відбувається в час переживання якоїсь сильної емоції, або ж ми намагаємося передати той чи інший настрій у тому вигляді, в якому ми його «чуємо». А стосовно текстів пісень – то наша вокалістка опирається на свій досвід і переживання під час написання. Тому для нас наші пісні це свого роду спогади і емоційні «скарбнички», які ми відкриваємо під час виступу:)

Цього літа ви відіграли на великих фестивалях, в т.ч. «Файне Місто». Які враження?

Так це літо, видалося досить спекотним для нашого гурту. Взагалі, ми намагаємося відвідати всі значні музично-фестивальні події. Найбільш значним фестивалем цього року для нас став «Файне Місто». І, чесно кажучи, ми і сподіватися не могли, що буде так круто. Організація фестивалю була на вищому рівні, слухачів було вдосталь і публіка виявилась досить бадьорою. Нас прийняли досить гаряче, тому ми виклалися «на повну», і зійшли зі сцени втомлені, але радісні та щасливі. Нам здається, що цей фестиваль буде набирати обертів, і взагалі хотілось би більше таких масштабних музичних подій щоліта.

Загалом, що для вас фестивалі? Що вони несуть для творчого розвитку гурту?

Фестивалі дають почуття неймовірного піднесення, дають зрозуміти, що ми рухаємось у правильному напрямку, адже бачити, що слухачі сприймають нашу творчість і зустрічають досить тепло – такі події дають ще більше творчого заряду. Також, нам здається, що фестивальна публіка – самі чесні критики і судді. По їх реакції завжди буде видно наскільки якісно грає гурт.

Які майданчики ви б хотіли покорити? Куди б поверталися знову і знову?

З тих клубів, де ми виступали, найбільше вразив нас майданчик клубу «Бінго». На тому концерті ми зрозуміли, що наша музика добре підходить для великої сцени. Тому, в принципі, це те місце куди хотілось б повертатися: спочатку як учасники фестивалів, а, може, колись потім як «хедлайнери» концертів:) Взагалі, нам також до вподоби відкриті сцени – вони мають свій особливий шарм. Також такі заклади як «Route 66», «Бочка» залишили по собі тільки приємні спогади, тому ми з радістю повертаємося туди при нагоді. Але нам би також хотілося показати себе публіці таких клубів як «44» та «Диван»…

У Friday Story є/будуть пісні іншими мовами окрім англійської?

На даний момент у нас є «Фурія», яка прекрасно себе зарекомендувала на минулих виступах, а вже досить скоро ви зможете почути нашу нову україномовну пісню, назву якої ми поки вам не відкриємо.

У 2013 вийшов ваш дебютний ЕР «Every spoken word». Але в нього ввійшло не так багато треків, як хотілося б. Скільки на даний час у вас в репертуарі пісень?

Це пов’язано зі зміною складу. Після того у нас почався так званий «ребрендінг», і щось полишило наш актив назавжди, а щось змінилося. На даний момент у нас нараховується близько 20 концертних пісень, але ми завжди коригуємо наш трек-лист, опираючись на настрій публіки та на тип заходу, що відбувається. Тому почути всі пісні нашого гурту на одному концерті неможливо.

Серед них є улюблена, якась особлива?

Улюблена пісня – річ особиста, яка може стати приводом до палкої суперечки всередині групи:) Так що ми б назвали відразу дві улюблені пісні – «Фурія» та «The Summoning». Але можемо точно сказати, що це, як правило, нові пісні, адже вони найкраще відображають стан гурту, як емоційний, так і в плані професійних навичок.

Коли ж чекати нових записів та релізів?

Думаю, що нові записи можна буде почути взимку 2014-2015. Тут питання в тому, буде це EP чи вже повноформатний альбом – це залежить від того, як пройде наш захід по збору коштів на краудфаундінговому ресурсі Kickstarter.

У вас є «домашній» кліп на пісню «Honey Bunny». А як стосовно офіційного відео, яке б потрапило в ротації на ТБ? Чи для вас шоу-біз як такий не надто цікавий?

Ну шоу-біз – це занадто голосно, мабуть, а ось потрапити на ротації ми, звичайно, хотіли б. Наш домашній кліп, це якраз ті самі перші спроби рухатись у цьому напрямку. Під час його зйомок ми відкрили для себе багато нових речей, про які раніше і не думали. Для нас це була нагода побачити процес створення кліпу з обох боків. Можете вважати це генеральною репетицією перед виходом на широку телевізійну публіку.

Які гурти на нашій сьогоднішній сцені ви, так би мовити, поважаєте? Яка-небудь група вплинула на вашу творчість?

Навряд чи можна виділити щось конкретне. Справа в тому, що Friday Story завжди складався з людей з абсолютно різними вподобаннями стосовно музики. Для прикладу Оля (барабанщиця) полюбляє j-rock, Мар’яна (вокал) любить рок та поп-рок американської школи, Олегу (бас гітара) до вподоби багато різних сучасних арт та експериментальних рок-гуртів, а Артуру (гітара) подобається джент, метал та електронна музика. Тому часто виходить так, що кожна наступна наша пісня не схожа на попередні по жанру.

Ну і стандартне завершення для інтерв’ю. Що б ви хотіли сказати наостанок своїм фанатам, читачам?

Хотілося б побажати, щоб кожен був чесний із самим с собою, і йшов по життю за покликом серця. Тоді ви знайдете ВАШ особистий шлях. А також – слухайте якісну музику!;)

Митько Сяржук