Контрабасимо!

Закликали Весну. І вона прийшла. Вона пахне димом спаленого минулорічного листя. Вона кружить молоді голови, п'янить і примушує посміхатись перехожим… Відсвяткувати прихід Весни можна по-різному. Наприклад, під звуки ліричного рок-н-ролу. Що ми і зробили 28-го березня, відвідавши виступ групи «Контрабас»…

…Гарний вийшов концерт. Починався він таємничими звуками в не менш таємничій напівтемряві, поступово переходячи в більш знайомі мотиви впізнаваних пісень. Близько двох годин ліричного блюзу почергованого з драйвовим рок-н-ролом, із домішками народних наспівів і використанням сучасних українських поезій (пісня на слова Жадана просто супер!).

Вразив обрядовий танок красивих дівчат під «Веснянку» - граційністю й гармонійністю музичному акомпанементу - наче його і не вистачало всі попередні виступи «Контрабасу». А одну з паперових пташок, що їх під час танку відпускали в залу дівчата, я приручила у себе вдома…

Я вперше бачила, щоб на полтавському концерті водили хоровод. Просто так, несподівано, з десяток людей закружляло в об'єднуючому колі («Другому обручі весни», підказує нам Коломея). А потім був довгий-предовгий біс (який міг би бути ще довшим) і оплески, від яких щеміли долоні, і не хотілося нікуди йти…

До речі, кольорове сполучення чотирьох складових має найкращі пропорцію й ефект. Подивіться на барви «Контрабасу» (відповідно кольорам на афіші концерту):

Коричневий. Сергій Буланий - це голос, гітара й мелодична губна гармошка. За сумісництвом - ідейний натхненник гурту, автор текстів і просто приємна хороша людина. Через свою непросту (в минулому) роботу вчителя французької, деякі пісні «Контрабаса» мають нерозгадано-французький зміст і шарм.

Чорний. Фелікс. Чорний Фелікс. «Другий вокал» гурту (фраза не моя, а одного полтавського фотографа :)). Те, як Фелікс поводиться з духовими інструментами, треба знімати на відео, робити кліпи і посібники «для починаючих». При цьому Фелікс скромно посміхається, відводить погляд і все заперечує. Як справжній геній своєї справи. Медична освіта дається взнаки: Фелікс має неабияку схильність до всякого роду психоделічних викрутасів - в цьому йому немає рівних (принаймні, в нашому місті). Ну, я і розхвалила його! Все, досить…

Зелений. Колір, який, за словами лікарів, має найкращий вплив на органи зору. Максим Михайліченко - бас і смичковий бас «Контрабасу». Може, це і є насправді контра-бас - коли на бас-гітарі грати скрипковим смичком? Має особливість вдягати на виступи капелюха і чуднувато рухатись, граючи. Так, знаєте, хвилясто - зі сторони в сторону, і назад. Якщо споглядати його на концертах - очі відпочивають ;).

Червоний. Ярослав Дем'яненко. Яскравий і незвичайний, харизматичний і цікавий четвертий учасник гурту. Підкорює безмежні перкусійні простори музичного різноманіття. Має пластичне відчуття ритму і гармонії, тому очолює ритм-секцію, відділення тамбуринознавства і шейкерології.

Якщо ви ще не дуже знайомі з музикантами гурту, то зараз маєте нагоду познайомитись з ними ближче. Про своє бачення світу і звуків (і світу звуків) розповіли невдовзі самі «контрабасівці» (пояснення: Б - це Сергій, К - це Контрабас, бо ці пацани як зберуться поодинці, то такі ліниві, що не можуть навіть розділитися на окремих таких собі індивідуумів!):

- Як ви самі визначаєте стиль музики гурту, якщо взагалі визначаєте?

Б.: Не визначаємо.

К.: Хоча, якщо врахувати усю особливість творення музики, то ми схиляємось до більш узагальненого визначення, а саме: акустична музика.

- Із якими кольорами ви асоціюєте себе й інших учасників групи?

Б.: Я - буланий (так називається масть коня світло-коричневого кольору), про інших так одразу й не скажу.

К.: А всі інші, звичайно, асоціюють себе з теплими, навіть гарячими кольорами, особливо, чорний та білий. Ну і звичайно, зелений кактус.

- Чого б в житті ви ніколи не робили чи не зробили б?

К.: Контрабас точно не повісився б, не застрелився і не кинувся б з Ніагарського водоспаду вниз.

- Питання, яке хвилює, думаю, багатьох: чому в групі з такою назвою немає відповідного інструменту, а якщо був, то куди подівся?

Б.: Так, життя - така штука... Всюди парадокси... В мене колись була думка зробити групу, де не було би жодної гітари. Така от фішка - всі з гітарами, а моя група - без. Прикольно? Назвав би її «Гавайські гітари». Давно колись був контрабасист, але поїхав навчатися до Харкова і контрабас із собою прихопив. Та то був зовсім інший склад, зовсім інша історія... точніше, передісторія.

- Якби не «Контрабас», то якому виду дозвілля ви б присвячували вільний час?

Б.: Мабуть, «Гавайським гітарам».

К.: А хтось би обов'язково був би директором заповідника в Уругвайській республіці, хтось би розробляв би нові методики йоги, а хтось би обов'язково винайшов би нову мову для спілкування з нільськими крокодилами.

- Групи чи виконавці, творчість яких вплинула безпосередньо на вашу музичну діяльність?

Б.: Ноту фа-дієз я запозичив, здається, у Бетховена. Все інше - не пам'ятаю. Насправді все, що ми сприймаємо органами чуттів, так чи інакше відкладається в нашій пам'яті: слова, які ми десь прочитали, кольори, які десь побачили, звуки, запахи - все! А потім у якийсь момент котрийсь із спогадів виходить на поверхню і знаходить собі місце в тексті чи в мелодії пісні, чи просто десь у побутовій розмові. Спеціально ж ніхто нічого не запозичує, а те, що з'являється, приходить зазвичай невідомо звідки.

К.: Груп, які так чи інакше мали естетичний вплив на розум учасників Контрабасу, було незлічена кількість.

- Із стереотипу «sex&drugs&rock-n-roll» який компонент є найбільш небезпечним для свідомості?

Б.: Я не маю до всього цього ніякого відношення. Мабуть, найбільш небезпечною є свідомість. Її треба знищувати.

- Ви, як люди з вищою освітою, звичайно чули такого митця, як Лесь Подерев'янський. Процитуйте шось в міру цензурне (можливо, є якісь улюблені твори, п'єси, персонажі чи фрази?)

Б.: Влітку 2006-го я їздив виступати в Гуляйполе на фестиваль «День незалежності з Махном». Все це дійство тривало два дні й проходило на стадіоні. Увечері - рок-концерти, вночі - барди, а вдень свої твори читали письменники: Жадан був, лірник Сашко, багато молодих і маловідомих. Скраю біле стадіона мирно паслися коні, біля коней стояли тачанки - може справжні, може схожі на справжні, але таки тачанки. На одній із тих тачанок і заїхав у центр стадіона Лесь Подерев'янський із наміром прочитати щось вічне і прекрасне. Місцеві жителі дуже обурювалися, та воно й не дивно: там, посеред стадіона, професійна лексика Подерев'янського звучала аж надто зухвало. Врешті ведучий Сергій Архипчук був змушений його перебити: «Лесю, Лесю! Тут до мене підійшов один чоловік - добрий сім'янин, батько трьох дітей - і попросив, аби ти був стриманішим у висловах. На стадіоні багато дітей!» На що Подерев'янський відповів геніальною фразою: «Діти нехай підуть подивляться на тачанки!»

- Які речі є для вас «завжди в ціні»?

Б.: Ну, є певні речі, наприклад пунктуальність і немудакуватість. Ще яблука люблю.

К.: Всі речі, про які забули непунктуальні й мудаки, також є для нас у ціні!

- Ви прихильники жвавого поводження публіки на концертах, чи краще, коли спокійно слухають і пронизуються енергією сидячи/стоячи?

К.: Любимо, коли люди близько до сцени, а як вони поводяться - то їх справа, аби всім було добре. Але коли танцюють, грати все-таки легше.

- Без банального питання «про творчі плани» не обійдеться. Тож, куди, коли і що планує гурт найближчим часом?

Б.: Я найближчим часом планую почистити зуби і лягти спати. Сама розумієш, можливо Аннушка вже розлила масло...

К.: А може вже скоро ми почуємо спів солов'я і всі зрозуміють, що до ранку залишилось лиш кілька годин. Які вже тут плани?!!

Мабуть, досить.

P.S. А ще на другому засіданні гурту «Контрабас» було офіційно затверджено, що площа Конституції (колишня Леніна) та вулиця Леніна віднині перейменовуються на вулицю і площу імені Леннона, Джона! :) Причини такого рішення, сподіваюся, свідомим полтавцям пояснювати не треба!

Автор: Ялина
Фото: Ромко [Suc]
http://www.music.poltava.ua