Я вдома

СолоДощів

За часів панування в музиці синтезаторів, процесорів, MIDI-контролерів та ще бозна-яких високотехнологічних гаджетів, гурт, що виконує власні пісні під акомпанемент акустичних гітар, може стати для слухача чимось на кшталт ковтка свіжої джерельної води, зробленого після двохсот літрів «кока-коли». Згадаймо лише, який фурор вдалося вчинити на пост-радянській альтернативній сцені харківським формаціям “5'nizza” й “Pur:Pur” за допомогою декількох гітарних акордів, підсилених вірно скомпонованими текстами та яскравим вокалом.

Схоже, що цього року Західна Україна також отримала власну акустичну «зірку». Йдеться про львівське тріо «СолоДощів», що після декількох років загартовування репетиціями та виступами видало дебютну платівку із назвою «Я вдома». Альбом гурту можна не лише завантажити з інтернету, а й придбати на фізичних носіях, обкладинку до яких зробила чарівна бек-вокалістка гурту Олена Левицька.

Дружня компанія, що складається з автора-виконавця власних пісень Андрія Метеллі, музики широкого профілю Олега Дзюбанського та згаданої вище Олени обрала у якості основної зброї акустичні гітари, лаконічні гармонії та прості романтичні мелодії. Проте так само, як і в їхніх харківських попередників, музика гурту «СолоДощів» анітрохи не нагадує бардівські посиденьки біля вогнища. Вона набагато більше схожа, скажімо, на виступ гурту U2 в програмі MTV Unplugged. Втомлений від стадіонного драйву Боно, роль якого успішно виконує львівський парубок Андрій, сів на стілець та взяв у руки гітару, аби просто, по-домашньому, заспівати своїх улюблених пісень. А Едж-Дзюбанський вимкнув усі численні звукові ефекти, аби продемонструвати слухачеві, що його музичний талант чогось-таки вартий без електронних викрутасів.

Пісня «Люблю» відкриває альбом типово U2-шним мажорним рифом та безмежно романтичним зізнанням у коханні до Дівчини-Про-Яку-Ти-Мріяв-Усе-Життя. Вона демонструє слухачеві оптимістичний настрій альбому, який, за великим рахунком, не змінюється протягом усієї платівки. Звісно, задля розмаїття дистильований позитив подекуди розбавляється домішками легкої меланхолії («Білим Снігом», «Ровесниця»), замріяності («СолоДощів»), іронії та демонстративного цинізму («Купи Кота»). Але ірландські колеги львів'ян вже котру платівку поспіль так само безуспішно намагаються приховати від слухачів власний оптимізм — і вже вкотре мають успіх в усьому світі саме як автори найоптимістичніших рок-гімнів.

Губна гармоніка, яку часто й густо додає до гітарної палітри Олег Дзюбанський, а також англомовна композиція “For You”, що з'являється ближче до середини альбому, додають платівці ще більше «вестернізованого» лиску. Дві фінальні пісні з назвами “Fin” та «Титри» елегантно довершують композицію диска і натякають на те, що гурт «СолоДощів» вміє мислити глобально, «альбомно», що за часів панування інтернет-синглів є приємною якістю.

Окремих компліментів заслуговує саунд платівки, дбайливо вибудований руками звукорежисера Олексія Драчука на базі студії «Шпиталь Рекордс». М'який, немов бабусина ковдра, соковитий, наче фрукти з дідової яблуні — словом, саме такий, який і має бути в ідеалі на платівці з назвою «Я вдома».

Отже, в яку би далечінь не запроторила вас примхлива доля, обов'язково беріть із собою у плеєрі дебютну платівку команди «СолоДощів», аби у важку хвилину зігрівати душу теплом, що є зафіксованим у цих дванадцяти піснях. І, будь ласка, потримайте кулаки за те, щоб Андрій, Олег та Оленка не зупинялися на досягнутому й подарували нам ще силу-силенну життєрадісних платівок.

Антон Бєссонов («Тим Талер»)