Моя еволюція

Скрябін

Скрябін – достатньо не однозначна фігура українського шоубізу. Тру панк «Спатанка» через електро-синтетику плавно перейшла в поп-рок.

Тексти гуляють від повної порожнечі до філософських роздумів.

В 2004 Скрябін «засвітився» в турі «За Януковича», свого часу скрябінівський бренд поюзали «Озиме покоління», тоді новий альбом «Озимые люди» просто роздарювали. І це не рахуючи заказухи по типу «Чорнобиль форева» для Партії Зелених.

Так до творчості Скрябіна склалось певне відношення як до псевдо-рок-музики.

До моїх вух попав останній альбом «Моя еволюція», після першої пісні я зрозумів що написати рецензію на нього буде просто. Коли тексти просяклі відвертістю і чесністю – це лягає не тільки у вуха але й іде прямо до душі.

«Моя еволюція» - назва якраз для такого альбому, оскільки відчувається переломний момент творчості. Це не відбивається на музиці, мелодіка досить звична для останніх років творчості групи, але тексти мають геть інший інформаційний тиск.

Соціальний супротив, збурення, втома, сум… я можу лічити довго емоційну палітру альбому. Пісні чергуються: за антиполіичним «По моєму, нас кинули» йдуть сумні роздуми «Пусти мене» і знову соціальна тематика, яка пронизує весь диск - «Дура цензура» та «Тепла зима», ностальгічний «Випускний», переходить в «Ми любим країну без вазеліну» і так 11 треків.

Еволюція Скрябіна це не мутація, це зрілість і мудрість. Еволюція – це коли замість того, щоб їхати шибати передвиборчу копійку, співаєш «Дайте пожити спокійно, нас вже дістало ваше зло», це співати «Нас кинули, як лохів розвели за спинами», а не продати рок-фестиваль тому, хто більше заплатить.

«Одні кричали що я продався,
а інші, ти молодець, не здався»
Слухати дану роботу, я охоче раджу і першим і другим.

X3 (c) rock.kiev.ua