3по3

Нудли

2009 рік породив досить цікавий проект. Женя Галіч (вокал у O.Torvald ) та Андрій Шостак якось зібралися разом і вирішили: бути дуету НУДЛИ. Проект цікавий, але не зовсім оригінальний. Але оригінальність повинні визначати самі ж слухачі. Правда? Тож у 2010-му 15 лютого хлопці випустили дебютний російськомовний альбом – «3 по 3», який викладений у мережі для вільного завантаження.

«В альбомі вмістилися нереалізовані амбіції музикантів, що дивляться в один бік» - так сказали хлопці про свою роботу.

Відкриває платівку весела пісенька «Бамбук». Позитивний саунд, дещо анархічний, але актуальний текст робить композицію справжнім хітом. І хоч завдання не стояло зробити альбом комерційно успішним, «Бамбук» саме та пісня, яку можна наспівувати навіть під ритм, створений пальцями по столу. Коротше – драйвовий позитив. Чого ще треба?

«За облака» - повна протилежність попередній композиції. Лірика, певна меланхолія… Що ж ви хотіли – любов. Дуже файний приспів у виконанні Галіча. Схожа ситуація і в «Горят глаза». Взагалі ліричних пісень у альбомі не так і багато. Але всі вони «в тему». Хочеться брати гітару і виходити у двір, дарувати романтичний настрій подругам і другам.

Чи випадково, чи так було задумано, щоб дві пісні «Я работал» і «Деньги» йшли саме в такому порядку. Та вони ніби доповнюють одна одну. До речі, «Я работал», зі своїм оптимістичним приспівом «я работал, я загибался», чи не єдина пісня, де присутня нецензурна лексика. Але в ній відчувається крик душі. Хоча вже в наступній композиції – «деньги – это не главное». Да, певно все ж розташування в треклисті – випадковість.

«Туда, где…» и «Осень», що завершують альбом, досить схожі за настроєм. Лірика цих пісень зовсім відмінна від попередніх любовних композицій. Тут же відчувається ностальгія, щось особисте. Трохи сумно стає, після їх прослуховування… «Лето прошло, немножечко грустно…»

В принципі альбом вийшов досить не поганим. Є композиції, як то кажуть, на будь-який смак і під будь-який настрій. А це і є запорукою успіху. Головне не зупинятися на досягнутому. Чого і бажаємо хлопцям.

Дмитро Войналович
© Киевский Рок-клуб