VELD - тур Україною

«Western metal session» взяв на себе надважку місію – постачати в Тернопіль найтяжчі українські ватаги. І, о диво, вже через півроку перевиконав свої зобов’язання, бо дістався й до білоруської важкої артилерії. Так наше непереобтяжене металом місто потрапило під тур дезерів «VELD» з Вітебська.

Послухати білоруський брутал дез прийшло чимало людей. І навіть суперрозкручений «Океан Ельзи», що виступав того ж дня, не зміг переманити шанувальників справжнього бруталу.

Іноземні гості, окрім власне музичної програми, привезли й повно різноманітної атрибутики, як-от футболки, прапори і, звісно ж, диски, що мали неабияку популярність. А втім, бандани і бейсболки того вечора можна було не лише купити, а й виграти в нелегких конкурсах. Розігрівали публіку «Бульдозер» та «Деспот». Команди теж немалого калібру, тобто ваги, хоча на тлі «VELD» та «HYPERION» виглядали мало не попсою:-)

Білоруси ж виявилися не такими страшними, як на сцені, і я навіть трохи потеревенила з гітаристом Кирилом.

- Тур для дезової команди – це вже значна претензія. У вас досить вражаючий перелік міст.

- Просто була домовленість із гуртом «HYPERION» (Запоріжжя) з приводу української частини туру. Я не знаю подробиць, все робили хлопці з «HYPERION». Перша частина була в Білорусі, і ми робили її особисто.

- З того, що ви вже побачили в Україні, що сподобалося, а що ні?

- Організація концертів деколи слабенька. А загалом усе нормально. Я не казатиму про всю Білорусь, але в нас ліпше. В нас є організатори, з якими ми співпрацюємо і в яких упевнені.

- А сьогоднішній концерт за 10-бальною шкалою?

- П’ятірочка.

- Важка музика в тоталітарній країні, певно, не заохочується. Як вам живеться?

- Загалом нормально. Це ваші засоби масової інформації дещо неправильно змальовують політичну ситуацію в Білорусі. Насправді все нормально. Груп багато. Є кілька таких, які зробили за останній час стрибок. Навіть не знаю, кого відзначити. Ніхто нас не утискає.

- Пік популярності дезу, грайн-кору припав десь на 90-ті. Як вам вдається втримувати традиції?

- Нам подобається грати цю музику. Ми постійно намагаємося робити якісний матеріал для слухачів. Щоб люди не слухали тупе молотилово і рев. Ми робимо це щиро, не підлаштовуючись ні під кого. І якщо комусь це подобається, ми лише раді.

- У вас багато атрибутики. Хто цим займається?

- Це ми робимо за власні кошти, самотужки. В нас немає ніяких спонсорів. Останній альбом видавали на гомельському лейблі. Він молодий, але там роблять усе якісно, швидко... Словом, з ними легко працювати...

- Це останній альбом, а скільки було раніше?

- Група існує з 1997 року. Звісно, були певні зміни в складі. 2001 року вийшла касета міньйон, і 2002 р. вийшов альбом на диску. Щодо останнього, то наклад було видано в середині серпня, і його вже розпродано. Певно, залишилося менше сотні дисків, трохи з собою привезли. Я вважаю, що це вже показник того, що ми вийшли на якийсь рівень, стали на поверх вище.

- Піратство – це теж прояв популярності. Як ви до цього ставитеся?

- Природно, що до піратства ніхто добре не ставиться. Музикант робить свою справу. Чому він має голодувати? Він хоче грати і деколи отримати за це гроші. В нас так не виходить. У кожного є ще робота, не пов’язана з музикою.

Олександра Васильчук