Рок з молоком #102. The Rocksteady

Пісні київського гурту The Rocksteady – це окремі історії з життя про взаємовідносини між людьми, події, що оточують людей, переживання та почуття. В них закладені історії з життя учасників гурту, їх друзів та знайомих. Можливо, як говорять самі музиканти, «одна з наших пісень саме про Вас». Вокаліст Андрій Кича та клавішник Володимир Сукало розповіли rock.kiev.ua про власну творчість, та що вони «готові іти до кінця».

Розкажіть нам, що означає The Rocksteady і як ви стали на музичну стежину?

Андрій: Будучи замріяними студентами, які шукали себе всюди і у всьому, ми з хлопцями вирішили здійснити (як виявилося) шкільні мрії кожного з нас – побувати тими самими крутими хлопцями зі сцени, які так харизматично та відверто рішуче демонструють свої особистості перед слухачами.

Вперше стоячи на сцені, ми, почувши нашу назву на той час «Invisiblis Somnie», перезирнулися і без слів зрозуміли одне одного – треба інша назва. Ми довго не могли обрати назву, доки мені не довелося вирушити у подорож на метро до універу з нашим клавішником Вовою одним чудовим ранком. Саме там я вперше почув нашу назву «The Rocksteady». Мені сподобалось, хлопцям сподобалось. Як зараз пам’ятаю, ми уявляли як саме буде звучати наша назва з великої сцени: «І тепер, на сцені гурт The Rocksteady… Зустрічайте…», такий варіант всім прийшовся «до смаку», і з тих давніх пір ми називаємося саме так.

Якою ви бачите естетику групи? Чи можете зарахувати себе до якого-небудь жанру?

Андрій: Зараз ми граємо поп-рок і  самі не помічаємо як в наших піснях затісуються джазові акорди, блюзові ходи, чи хард-рокові соло. Думаю, це і є естетикою гурту.

Назвіть свої улюблені групи, гурти, що вплинули на музику The Rocksteady. Що вас надихає (не тільки музика)?

Андрій: Мене надихає все. Все, що викликає у мене емоції, і змушує мене почувати себе живою та вільною людиною, яка в змозі донести свої переживання до слухача. Та більш за все я ціную відвертість, тому що тільки будучи відвертим із собою, перш за все, ти можеш радіти по справжньому, сумувати по справжньому. Відчувати по справжньому… І тільки після цього твої емоції матеріалізуються у вигляді кривеньких слів, написаних олівцем так швидко, як тільки можна, аби не забути саме «ті слова», а потім на листку А4 у вигляді рівненько надрукованих строк, які перечитуються сотні раз перед концертом, щоб не забути як саме вони написані:)

Вова:  В цілому можна побачити багато впливів на наш гурт. Кожен учасник приходить зі своїми. На гітариста Стаса дуже серйозно вплинув блюз-рок та головний його геній Jimmy Page із Led Zeppelin. Просто таки змінив уявлення про гітару. Мене надихають  органні твори,  блюзи Gary Moore та джази Cannonball Adderley. Смаки хлопців з ритм секції також дуже різноманітні. Це все відчувається на наших концертах.

Ви прагнете до того, аби та стежина переросла у, наприклад, магістраль? Тобто, музика для вас лиш хобі, чи ви готові «іти до кінця»?

Ще з самого початку ми готові були йти до кінця.

Гурту вже 4 роки. Не маленький вік, м’яко кажучи. Хтось за такий проміжок часу встигає і кілька альбомів впустити. Що на вашу думку, стало найбільшим досягненням The Rocksteady за цей час?

Андрій: Найбільшим досягненням, як на даний момент, так і у майбутньому для нас будуть  всі наші слухачі, яких ми встигли зацікавити своєю музикою за ці 4 роки і зацікавимо у майбутньому. Це просто нереальне відчуття, коли ти знаєш, що люди вмикають свої девайси у метро, удома, в машині для того, щоб увімкнути твій запис, прослухати його і, можливо, навіть пустити на повтор. Вау! Просто мурашки по шкірі…

До речі, про альбоми. Ви збираєтеся писати студійний матеріал?

Андрій: Звичайно, ми з хлопцями працюємо над цим і вже скоро ви зможете почути не тільки наші акустичні записи, а й записи у форматі справжнього  The Rocksteady.

Є улюблена пісня? Найбільш близька вам особисто? Чим?

Андрій: Всі наші пісні мені близькі, тому що кожна з них нагадує мені ким я є насправді. Ким я був, є і буду. Взагалі, звичайно, найновіша пісня завжди «найулюбленіша», тому що від неї ще віє свіжістю і вона не заграна до дірок на 30 попередніх репетиціях, та звичайно не «найближча».

Як би ви зацікавили аудиторію (наприклад, аби вона приходила на ваш виступ) кількома рядками з власної пісні?

Андрій: Перш ніж почати зацікавлювати людей декількома рядками – ти повинен, сперш, зацікавити їх собою. А надалі буде вже неважливо  який рядок з якої пісні ти обереш.

Що таке «Конгруентність», і чого не пахне нею «від нас з тобою»?:)

Андрій: Це питання я переадресовую нашому клавішнику Вові. Саме завдяки йому я написав цю пісню. Їдучи у метро, ми заключили парі, згідно якого мені потрібно було написати пісню на дану тематику. Ви не уявляєте наскільки я радий, що Вові прийшла ця ідея. Пісня вийшла на ура і, крім цього, я отримав свої 5 гривень:)

«Не пахне конгруентністю від нас з тобою» - останні слова у куплеті. Їх я адресую своїм однодумцям, які згодні зі словами всієї пісні.

Вова: В нашому розумінні «Конгруентність» - це чесність перед самим собою та у своїх діях. Бути конгруентним – означає жити для себе, а не для пафосу, що кидає пил оточуючим людям в очі. Не думати догмами інших людей, це робить життя приємним та щасливим. Дуже гарно про це поняття розказав Стів Джобс у своїй лекції для студентів Стенфорду.

Ви частенько виступаєте в акустиці. Як більше подобається грати: на так званих «квартирниках» чи все ж в повній електронній «амуніції»? Чому?

Андрій: Ми цінуємо будь-яку можливість стати частиною чогось вечора. Це чудово, коли люди в 21 столітті знаходять в собі сили прийти послухати живу музику. Твою живу музику!

Заради чого варто іти на ваші концерти?

Ми з хлопцями рекомендуємо Вам ходити на ВСІ концерти, не лише на наші. Це можливість познайомитися з цікавими людьми, які розкриють Вам частинку свого світу, приблизно за годину свого виступу. Ви встигнете насолодитися самотою серед десятків людей, розтанувши у думках, що супроводжуються звуками, які створює кожен з учасників колективу. Ми, в свою чергу, запрошуємо Вас до нас на концерт, щоб відчути себе частиною нашого світу.

Ви вже встигли поїздити містами України. Де вже були? Де сподобалося/запам’яталося найбільше?

Вова: Ми частенько виступали в Вінниці. Нас там називають: «Вінницький гурт з Києва». Молодіжний клуб Connection організовував дуже багато концертів просто на вулиці для молодих гуртів. Це дуже важливий етап у нашому творчому житті, бо бувало там різне. То шнурок відійде серед пісні, то «робочого» звуку немає, то не зовсім адекватна публіка. Дуже важливо отримати цей досвід, це як «школа молодого бійця» для музикантів-початківців. 

Але є і приємні моменти, їх більшість. Колись прямо під час нашого виступу пішов дощ. Але люди не йшли, стояли. Концерт було дограно до самого кінця. Хоч і синтезатор у ремонт довелося віддати. Можна згадати багато приємних моментів з Вінницею. Виступ до Дня Незалежності на великій сцені прямо в центрі міста. Відчувати себе хедлайнером на такому заході дуже дорогого коштує. Також запам’ятались будівельники, які з верхніх поверхів будівлі біля «Парижу» підтримували нас запальничками на баладах. Можна згадати жінку, яка розплакалась прямо під час виконання пісні «Така красива Осінь». Спогадів дуже багато…

Чого все ж чекати в найближчому майбутньому, якщо не секрет?

У найближчому майбутньому чекайте від нас студійних записів, літніх фестів, концертів у місті Київ і не тільки, акустичних записів, нових пісень, гарного настрою та самовідданості нашому ділу!

Глобальні мрії?

Глобальні плани, скоріше:)

Митько Сяржук