Антонич-фест. Згадати те чого не знав.

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,

і тінь замазує панни, мов образи затерті.

Богдан-Ігор Антонич «Назавжди»

Звично багате на фестивалі літо поступово розширило свої межі. Цього разу, щоправда, це було обумовлено подіями сторічної давнини, а саме – днем народження Богдана-Ігора Антонича. З цієї нагоди ініціативна група вирішила зробити цілий фестиваль.

Привезли художників, скульпторів, театри і, звичайно ж музику. Анонсували три дні, вийшло два з половиною. Але й тих виявилось більш ніж достатньо. Парк «Нивки», осінь, пряний чай, дерева і потяги – основні складові атмосфери дійства. Враховуючи особисте ставлення організаторів до Антонича, можна було припустити, що фест буде більше душевним, ніж комерційним. Власне, так і вийшло. Тепер вони просять про допомогу у розрахунку з боргами.

Дерев’яні скульптури відобразили сприйняття Антонича творців на кшталт Олексія Альошина. Під покровом ночі вони скидались на язичницьких ідолів і неабияк лякали перехожих та охорону.

Театр тіней презентував символічні вистави за мотивами поезій винуватця зібрання. В народі театр був названий «Театром «Тіней забутих предків» за схожість образного ряду із однойменним фільмом Параджанова.

Окремим перформансом для фестивалю стала громада, що демонструвала колекцію концептуального одягу Мокша. Картато вбрані позитивісти влаштовували хороводи, танки і просто розфарбовували своєю присутністю вже по-осінньому сіруватий натовп.

Все ж, більшість відвідувачів привабила музична програма. По-перше, вона була насичена улюбленцями андерграундової публіки. На сцені фестивалю виступили Орест Криса, Запаска, PoliКарп, Аварійне Небо, ЗА КРАЙ, Дівчина Джона, Пропала Грамота, Росава, Оркестр Янки Козир, Кому Вниз, Квітень Руїн, Йорий Клоц, Татхагата, Веремій, Вій, Катя Chilly, Shopping Hour, Тельнюк: Сестри, Віктор Морозов разом з Мертвим Півнем. По-друге, всі учасники презентували свої пісні на вірші все того ж Антонича. Сестри Тельнюк, наприклад, під фестиваль видали довгоочікуваний сингл «Назавжди».

Дуже чекали хед-лайнерів, зокрема «Кому Вниз». На їх виступ дехто очікував з часів останньої Рок-Екзистенції, тому розчарувати вони просто не мали права. Відіграли потужну програму, в кращих власних традиціях. Гурт «Вій» в нічному осінньому парку, поблизу живих багать, звучав неперевершено повно, потужно і доречно. Заключною презентували пісню на вірші Богдана-Ігора Антонича, музику до якої Дмитро Добрий-Вечір написав напередоніч фесту. Цікавою несподіванкою останнього дня став виступ Каті Чілі. Співачка постала перед публікою у м’якенькому домашньому халатику, і так само м’яко й тихо зачарувала натовп своїм голосом. А до акомпанементу долучився майстер контрабасу Юрій «Hobot» Галінін.

«Мертвий Півень», як завши живий і динамічний, розпалив публіку хітами з останніх альбомів, тим самим поставивши наприкінці фестивалю не крапку, а розмашну кому. Не зважаючи на прохолоду і жовтневу сутінкуватість парку, що аніяк не привабила публіку, дійство вдалося яскраве і пам’ятне. Наразі, до випуску готується триб’ют Антоничу від фестивалю.