Мартье

Мартье

Є таке поняття: «прохідний альбом». Він не викликає відторгнення, у ньому є те, що ти вже чув, трошки чогось нового, непогана музика та лірика, якісний запис. Ти прослухаєш його до кінця, і, коли останні ноти вирвуться з навушників твого плеєра, зненацька з’являться питання: а що тут відбулося? Я ж щось слухав, чому жодних емоцій? Чому кнопка DEL, я ж до кінця дослухав?!..

Перша платівка київського гурту Мартьє з однойменною назвою заслуговує на прослуховування. І навіть більше: на повторне прослуховування теж. Шанувальники альтернативного металу на кшталт Аматорі можуть бути задоволені: у нас з’явився ще один аналог. Популярні й нині металкорові тенденції знайшли своє відображення у всіх аспектах творчості даного гурту, як то музика, чи тексти. Загалом жанр альбому можна охарактеризувати як металкор з елементами індастріалу та ню-металу.

Варто відмітити дійсно якісний запис та зведення матеріалу диску. Звучання кожного з інструментів не викликає жодних нарікань, все чутно. Гарчанню вокаліста радіє вухо, а от чистий вокал губиться у гітарному морі – надто тихо. Можливо, гітари звучать дещо підсушено, та це вже індивідуальне сприйняття. На загал – все добре, звукорежисерам респект, хлопцям теж.

Щодо нових ідей на альбомі, то тут ви їх побачите небагато. Непогані експерименти з електронними звуками для барабанів та цікаві мелодійні ходи губляться у загальній монотонності та вторинності матеріалу. Все це ми чули, і не раз, і не два, а всі десять. Тут трошки Аматорі, там Lamb of god, деколи BFMV і крапелька Chimaira. Непогані тексти, нажаль, не викликають нічого, крім думок, «Привіт тобі, о російська альтернатива!».

Після першого прослуховування я зрозумів, що не запам’ятав жодної пісні, хоча ніде не виникало відчуття самокопіювання чи монотонності. Жодна пісня не претендує на хітовість. Матеріал сірий. Непоганий. Але сірий.

Після другого я помітив, що інтро схоже на пісню «Завтра» гурту Tracktor Bowling. Що перша пісня «Рай/Ад» все ж дійсно непогана, а остання: «Март Марго» запам’яталася чистим вокалом у приспіві та непоганою мелодикою. Що була одна інструментальна композиція. І все. Зе енд.

Чесно кажучи, жаль. Гурт може писати непоганий якісний матеріал, та вийшло тривіально. Сподіваємося, друга платівка киян буде більш ідейно цікавою, хлопці знайдуть своє звучання, і завоюють заслужену славу серед шанувальників. Поки ж – непогано. Просто непогано.

P.S. Альбом рекомендується прослухати. Для ознайомлення з тим, що таке Мартьє.

Текст – Сашко Гончаров.
© Киевский Рок-клуб