«Кам’яний Гість» належить до когорти тих гуртів, які намагаються зробити українську музику яскравою, незвичайною, експериментуючи зі стилістикою та звучанням.
Цього року гурт приймав участь у багатьох фестивалях, мандруючи різними областями України, а на рок–фестивалі «Прем’єра» завоював першу сходинку.
У цьому інтерв’ю лідер гурту Юрій Вересподілився своїми поглядами на музику та життя.
Вітаю! Розкажіть, будь ласка, про створення гурту «Кам’яний Гість» та його склад.
– Вся інформація є на сайті нашого гурту. Єдине, чого там немає – повноцінного архіву концертів. Їх у нас було дуже багато, років 5 потому. Але діяльність була призупинена, і з минулого року ми граємо зовсім іншу музику, аніж колись.
А яка причина творчої паузи?
– Причина була в тому, що від нас пішла наша ритм–секція (басист та барабанщик), яка згодом грала з Оксаною Білозір. Ми знайшли нових музикантів, але їм теж запропонували грати у відомих гуртах. Вони вимушені були обирати. Я втомився від цих змін, цих нерівних колій. Потяг зупинився. Мабуть, так повинно було бути. Навпаки, зараз я радий, що сталося саме так. Змінилися погляди на життя, змінилося саме життя, все перевернулося. І сьогодні ми робимо те, що нам дуже подобається і те, у чому ми впевнені на сто відсотків. Ми намагаємося робити якісний професійний «продукт» та ділитися ним зі слухачами. Музика – це стиль життя. Є бажання наділити цей світ чимось цікавим та яскравим.
Що саме надихнуло вас на музичну творчість?
– Що надихнуло на творчість? Почали писатися пісні. Ось і все. А далі якось само по собі…
А тексти до музики пишете самі?
– Так. Разом з групою робимо пісні, одягаємо, аранжируємо.
На яку аудиторію орієнтована ваша музика?
– Цільова аудиторія, мабуть, – це прихильники рок–музики та фолку. Якщо брати по регіонах, то ближче Західна і Центральна Україна.
Нещодавно ми виступали у Херсоні. Дехто невірно сприйняв те, що ми хотіли донести. Незважаючи на це, ми взяли перше місце на тому фестивалі. Також намагалися домовитись із харківськими клубами з приводу концертів, але арт–директори, як тільки чули, що гурт з україномовним матеріалом, відразу відмовляли.
Яка головна тема ваших пісень? І що взагалі ви хочете донести до людей?
– Головної тематики, яка б відносилась до всіх пісень разом, немає. У кожної вона своя. Різні історії на різні теми.
А кому саме присвячуєте свої пісні?
– Знову ж таки, вони всі різні. Наприклад, пісню «Там за горами» я присвятив своїй бабусі, що сама виховувала чотири дитини, тому що дідусь загинув, коли моїй мамі було всього 3 роки.
Яку музику слухаєте самі?
– Залежить від настрою та періоду. Нещодавно тягнуло до різнобарвної етнічної музики. Слухав справжніх шаманів. Зараз подобається «Blackmore‘s Night». У минулому багато чим захоплювався: від українського та російського року – до важкої західної музики. Взагалі, завжди із задоволенням слухаю такі гурти як «The Beatles», «The Doors», «Rolling Stones».
Скільки грошей потрібно вам для повного щастя? Чи вважаєте себе щасливою людиною? І які компоненти можете віднести у склад щастя?
Цікаве питання. На мій погляд, гроші потрібні для реалізації задумів, для утримання сім’ї, для допомоги іншим. Але гроші не є основою існування. Якщо не сидіти на місці, рухатись вперед, то вони будуть з’являтися. Конкретну суму назвати не можу. Її не існує.
Вважаю себе щасливою людиною, але це не відчуття, що я усього досягнув. Навпаки, планів мільйон, серед яких - майже нездійсненні, але я вірю. Мабуть, це і є основою щастя – завжди прагнути до чогось. На мою думку, компонент у щасті один, фактично синонім, – сенс життя. Якщо він є, то є щастя. Мій близький родич сказав, що сенс життя – це постійне очікування чогось чудового. Якщо таке відчуття існує, то тоді життя має сенс.
За яку б суму грошей кинули створювати музику?
– Зрозумійте, як можна піти проти себе? Якщо пісня пишеться сама, то як можна собі заборонити? І справа тут не в грошах. У творчому процесі вони необхідні для того, щоб якісно записати альбом, випустити платівку, донести до слухачів. І аж ніяк не навпаки.
Дякую! А читаєте ви якісь книги?
– Зараз, враховуючи великі об’єми роботи, читати вдається мало, але трохи вдається. Все більше цікавлюсь всесвітньою історією та психологією. А нещодавно прочитав великий об’єм інформації, пов’язаної з проблемою алкоголізму. Зіткнувся з реальним випадком, коли людину потрібно витягнути з ями, але ніяк не вдається.
Незабаром хочу провести експеримент. Завантажив велику кількість аудіо–книжок. Спробую послухати у процесі роботи та за кермом.
Що для вас «істина»?
– З одного боку я згоден з Аристотелем, який вважав – «Казати про суще, що його немає, або про не суще, що воно є, – значить говорити хибно; а казати, що суще є і не сущого немає, – значить говорити істинно». Але, все ж таки, істина для кожного своя. Одні і ті ж речі дві різних людини можуть сприймати по–різному. І кожний по–своєму буде правий. Взагалі, так як ти сприймаєш цей світ, такий він і є. У цьому цікавість життя. Ми дивимося на людей, які ходять навколо нас і думаємо, що то суб’єкти, а насправді то ходять цілі світи.
– Творчі люди проводять дуже багато часу на самоті. Чи подобається вам бути самотнім?
– На самоті бути подобається, але якщо занадто довго, то починає набридати.
Гаразд. А тепер трішки політики та історії. Скажіть, будь ласка, а за кого ви голосували на президентських виборах 2010-го року? І чи визнаєте Степана Бандеру Героєм України?
– Скажу так, я не голосував ні за кого з нинішньої влади.
Я не можу не визнати Степана Бандеру Героєм України, так само як і визнати його, тому що не був свідком тих подій, але в курсі різних історичних поглядів. У будь якому випадку, мені здається помилкою те, що це питання піднялося зараз. Якщо велика частина суспільства притримується іншої думки й не збирається її змінювати, значить не настав ще час. Знову таки, краще було б поступово підготовлювати людей – підручники історії, нові фільми, соціальна реклама. Але це тільки моя суб’єктивна точка зору.
А що для вас Україна?
– Україна – це країна, у якій я народився та живу. Як це не прикро, але моя країна зараз схожа на лєго, у якої візуально усі детальки підходять, але вони взяті з різних конструкторів, і якщо трохи поворушити, то все розпадається. Спостерігаючи за тим, що зараз відбувається, дуже переживаю. Ми втрачаємо такі важливі роки! Рік за десять! Навіть навпаки: йдемо назад на мінус десять…
А от, цікаво, що саме ви вважаєте найкращим для себе подарунком?
– Найкращий подарунок – це любов!
А тепер на рахунок особистого життя. Перш за все, чи є у вас діти?
– Так. Є син, п’ять років. Звати Арсенієм.
– Скажіть, будь ласка, а як дружина ставиться до вашої творчості?
– Дружині подобаються пісні, але вона не в захваті від того, що я багато часу витрачаю на репетиції, хоча полюбляє відвідувати концерти.
– Чим ще цікавитесь, окрім музики?
– Цікавлюся дизайном, а найбільше – веб–дизайном.
– І останнє моє питання: чого ви хочете досягти у творчості і, взагалі, у своєму житті?
– Мені здається, ліпше не ставити якихось планок. Найкраще досягнення у творчості – це її нескінченність. Прагну, щоб музика була зроблена професійно та цікаво. У житті, як і у творчості, є можливість нескінченності. Треба намагатися бути корисним для інших, а досягнення з’являться самі по собі. Також мрію побачити в Україні нормальне суспільство та керівництво держави, яке буде працювати задля неї. Мабуть, це зовсім фантастичні мрії…
Розмовляв Нестор Ліпич
Спеціально до цієї дати іменинники підготували унікальну концертну програму «20 Years Underwater». Найкращі композиції, та зовсім нові пісні з майбутньої платівки «Човен»
Коротко про рік минулий та плани на майбутній
18 грудня у «Портер пабі» на Подолі «Кам’яний Гість» представить двохгодинну концертну програму, яка складатиметься зі старих та нових пісень. Напередодні концерту ми зустрілися з Юрієм Вересом, лідером гурту, та поговорили про творчість, плани на майбутнє та яких сюрпризів чекати від виступу в «Портер-пабі»
Латвійські рок і метал музичні колективи та інші представники індустрії висловлюють свою підтримку народу України в ці важкі часи!